Стан короткострокової рівноваги фірми, що діє за монополістичної конкуренції, не може бути таким і в довгостроковому періоді. Ринок монополістичної конкуренції, не створюючи суттєвих бар'єрів для проникнення в галузь нових фірм, на відміну від ринку чистої монополії, є висококонкурентним. Тому на довгостроковому інтервалі перспектива отримання монопольного прибутку стимулюватиме входження в галузь нових фірм. Унаслідок цього на ринку збільшуватиметься кількість продукції, що змушуватиме виробників поліпшувати її якість, зовнішні характеристики, витрачати більше коштів на рекламу, щоб зберегти ринкові позиції. Це спричинить зростання середніх витрат (АС). Спад попиту і зростання середніх витрат триватимуть доти, доки конкуренція не зведе економічний прибуток фірм до нуля. Тоді ринок монополістичної конкуренції з ціною, яка не забезпечує економічного прибутку, перестане приваблювати нові фірми, а існуючі не матимуть стимулів до виходу з галузі, оскільки їхні доходи покриватимуть усі витрати виробництва. У галузі настане станови ще довгострокової рівноваги.
За монополістичної конкуренції фірма досягає оптимального обсягу виробництва і рівноваги у довгостроковому періоді тоді, коли ціна товару (величина середнього доходу) зрівнюється з величиною середніх сумарних витрат, тобто Р = ЛЯ = АТС. За такої ціни фірма одержує дохід, достатній для покриття своїх витрат, у тому числі й альтернативної вартості капіталу, тобто функціонує беззбитково, але й без економічного прибутку.
Отже, за монополістичної конкуренції фірма мас резервні потужності й не використовує їх повною мірою, як за умов необмеженої конкуренції. Попри те, на цьому ринку завдяки диференціації продукції споживачеві пропонують широкий вибір товарів, ціни на які нижчі, а обсяг виробництва більший, ніж на ринку чистої монополії.
Система цін І цінова політика фірми. Цілі і методи ціноутворення
Система цін. Сукупність існуючих у ринковій економіці типів, видів та форм цін утворює цілісну систему цін, які класифікують за п'ятьма ознаками:
1. За ступенем урахування витрат виробництва і прибутку ціни поділяють на оптові і роздрібні.
Оптова ціна. За нею товар реалізують великими обсягами безпосередньо або через оптово-збутові організації. Формується вона приєднанням до собівартості продукції нормального прибутку — прибутку, який забезпечує підприємствам можливість розширеного відтворення. Ціни оптової торгівлі включають оптову ціну виробника, а також витрати і прибуток збутової організації.
Роздрібні ціни. За ними продають товари невеликими обсягами у роздрібній торгівлі. Вони включають оптові ціни, витрати обігу і торговий прибуток торговельних організацій.
Оптові і роздрібні ціни, крім витрат постійного і змінного капіталу, містять інші елементи: податок на додану вартість, акцизний збір, а товари, що перетинають національні кордони, — мито,
2. За ступенем самостійності ринкового суб'єкта розрізняють вільні (самостійні), договірні (контрактні), регульовані та фіксовані ціни.
Вільні, (самостійні) ціни. Їх установлюють виробники відповідно до власної цінової політики. Різновидом вільних цін є прейскурантні ціни і ціни каталогу (проспекту).
• Прейскурантні ціни. Вони фіксуються у спеціальних прейскурантах (офіційних довідниках). Їх використовують в автомобілебудуванні, сільськогосподарському машинобудуванні, виробництві обчислювальної й електронної техніки.
• Ціни каталогу (проспекту). Такі ціни друкують у проспектах і каталогах фірм, організацій оптової торгівлі. До цієї категорії належать ціни покупця, ціни продавця, ціни нетто.
» следующая страница »
1 ... 281 282 283 284 285 286287 288 289 290 291 ... 452