Комплексний прояв монопольного ціноутворення відбувається під час впливу на дрібних виробників монополії і монопсонії, внаслідок чого виникають «ножиці цін» — встановлення монополіями одних галузей монопольно високих цін на свою продукцію та монопольно низьких цін на продукцію інших галузей. Як правило, такими с відносини машинобудівної галузі із добувною та сільськогосподарською. У другій половині XX ст, із цих причин збанкрутувало багато дрібних і середніх фермерських господарств. Цей метод широко використовували в колишньому СРСР у період індустріалізації, коли держава, перебравши на себе роль і монополії, і монопсонії, встановлювала відносно високі ціни на промислові, вироби і дуже низькі закупівельні ціни на сільськогосподарську сировину. Значною мірою ці процеси зберігаються і в сучасній Україні.
Монополістичне ціноутворення підриває механізм формування рівноважної ціни та її регулюючу роль, воно є засобом перерозподілу частини доходів товаровиробників-аутсайдерів і споживачів на користь монополій і монопсоній. Монопольно висок ціни не спонукають монополії до використання досягнень НТП. Трапляється, що вони навмисно стримують поліпшення техніки і технології, намагаючись утримати штучно створений дефіцит не втратити монополістичних вигод. Для цього монополії скуповують і кладуть «під сукно» найновіші, патенти на винаходи, тільки загострення конкуренції змушує їх змінювати свою поведінку.
За монополістичного ціноутворення діє закон вартості. Однак, будучи об'єктивною основою монопольних цін, він постає у модифікованій формі, що спричинене вісутністю рівних умов конкуренції для монополій, немонополізованих фірм і дрібних товаровиробників. Дія закону вартості за монополістичного капіталізму виявляється в обмеженні (підриві) монополіями механізму утворення рівноважної ціни як взаємодії законів попиту і пропозиції, а також у перерозподілі на користь монополій частини вартості вироблених немонополізованим сектором економіки товарів. Тому рух усієї системи цін, у тому числі монопольних цін як її складової, загалом відповідає руху (динаміці) вартості товарів.
Монополії немає потреби орієнтуватися на ринкові ціни — вона встановлює їх на основі аналізу ринкового попиту і динаміки зміни додаткових або граничних доходів, відповідно регулюючи обсяг виробництва товарів. Порівнявши ринкову ситуацію зі своїми витратами на виробництво товарів, монополія встановлює ціни на них, маючи на меті отримати максимальний прибуток. Якщо на ринку вільної конкуренції ціна дорівнює додатковим (граничним) витратам (Р= шЯ = тС), то монополія встановлює ціну, яка перевищує додаткові (граничні) витрати на величину, обернено пропорційну величині еластичності попиту. Монопольна ціна визначає вигідний для монополії рівень виробництва, а тому не може бути оптимальною умовою ринкових відносин.
Як відомо, за способом формування розрізняють природну і штучну монополії. Кожна з них має свої особливості.
Особливості ціноутворення на ринку природної монополії. Кількість випуску продукції природною монополією наближається до обсягу виробництва галузі загалом. Тому покупець змушений купувати лише пропонований нею товар або його потреби будуть незадоволеними. За цих умов монополіям не потрібна рекламна та інша діяльність зі стимулювання збуту продукції. Виникнення конкуренції за рахунок входження у галузь нових фірм унеможливлюють юридичні (володіння патентами та ліцензіями), природні, та економічні бар'єри, передусім досягнення монополією економії витрат за рахунок масштабного виробництва і застосування нових технологій. Ефект від нарощування масштабу виробництва природною монополією майже необмежений, тому спадаючі граничні витрати у довгостроковому періоді весь час будуть нижчими від середніх витрат. Це та обмежені обсяги виробництва дають змогу природним монополіям установлювати ціну, яка завжди перевищує ціни конкурентного, рівноважного ринку (Р > шЯ > тС),
» следующая страница »
1 ... 277 278 279 280 281 282283 284 285 286 287 ... 452