Політична економія

—             участь фірм у контролі за ринковими цінами.

Досконала конкуренція базується на приватній власності та

господарській відокремленості. Її характеризують такі внутрішні особливості:

—               атомізація ринку (у межах попиту і пропозиції діє багато економічних одиниць, жодна з яких не володіє достатніми розмі­рами і потужністю, щоб впливати на обсяги виробництва і ціну певного товару);

—              однорідність пропозиції (у межах галузі всі фірми поставля­ють продукцію, яку покупці вважають ідентичною або однорід­ною, тому вони не бачать мотивів для надання переваг товарам од­нієї фірми перед іншими);

—               вільний доступ до виробництва товарів галузі (кожен має можливість заснувати виробництво, а фірми, що функціонують у цій галузі, неспроможні заблокувати появу конкурентів, оскільки будь-хто може легко отримати необхідні фактори виробництва);

—               повна прозорість ринку (всі учасники ринку володіють ви­черпною інформацією про суттєві аспекти його кон'юнктури (ці­ни, обсяги, якість продукції, кількість учасників угод);

—              динамізм факторів виробництва (безперешкодний рух фак­торів виробництва від однієї галузі до іншої).

Отже, досконала конкуренція функціонує на засадах «невиди­мої руки», регулюючись механізмом цін. За ринкової економіки ціна чутливо реагує на зміни попиту і пропозиції, визначаючи не­обхідні обсяги виробництва, що запобігає надвиробництву.

Абсолютно еластичний характер кривої попиту в конкурент­ній моделі економіки вимагає від фірм активного пошуку шляхів зниження витрат виробництва, оскільки на ринкові ціни окрема фірма вплинути не здатна. Це спонукає їх до використання науко­во-технічних досягнень, передових форм і методів організації пра­ці й управління. Тобто конкурентний механізм розв'язує еконо­мічні проблеми без втручання бюрократії (державного регулюван­ня). Це означає, що досконала конкуренція є ідеальною моделлю, своєрідним критерієм оцінки досконалості та ефективності інших типів ринкових структур.

2.                 За видами конкурентної боротьби виокремлюють внутріга­лузеву і міжгалузеву конкуренції.

Внутрігалузева конкуренція. Цей вид конкуренції був основ­ним на ранніх стадіях капіталізму, розгортаючись як суперниц­тво виробників однієї галузі.

Внутрігалузева конкуренція — боротьба підприємців однієї галузі за ви­гідніші умови виробництва і реалізації товарів з метою одержання надпри­бутку.

Функцією внутрігалузевої конкуренції є зведення індивіду­альної вартості товарів до їх суспільної (ринкової) вартості, яка визначається вартістю товарів, що виробляються за середніх умов галузі й утворюють значну частину її продуктів. За такого супер­ництва перемагають власники тих підприємств, на яких внаслі­док досконаліших техніки, технології та організації виробництва індивідуальна вартість товарів менша за їх суспільну вартість, що дає змогу одержувати надприбуток як перетворену форму над­лишкової додаткової вартості. За термінологією економікс цей надприбуток є економічним прибутком, що виникає як різниця між сукупним доходом фірми від реалізації продукції та вмінен- ними витратами, що включають нормальний середній прибуток. Наслідком внутрігалузевої конкуренції є зростання органічної будови капіталу в кожній галузі, встановлення різних норм при­бутку в межах окремих галузей виробництва. Саме відмінність норм прибутку в різних галузях виробництва зумовлює міжгалу­зеву конкуренцію.

Міжгалузева конкуренція. Її механізм є також породженням ранньої стадії розвитку капіталізму, коли функціонували ще від­носно невеликі за розміром підприємства.

 

« Содержание

» следующая страница »
1  ... 252 253 254 255 256 257258 259 260 261 262  ... 452