Політична економія

Отже, концентрація і централізація виробництва і капіталу, створивши об'єктивну необхідність і можливість виникнення Монополій, стали їх економічною основою. Можливість ство­рення монополії виникає на тому рівні концентрації виробниц­тва і капіталу, коли випуск продукції галузі зосереджується в руках кількох десятків власників великих і надвеликих під­приємств, що полегшує досягнення домовленостей між ними. Необхідність монополії зумовлює конкуренція підприємств-гі- гантів, яка може бути тривалою і здатна спричинити їх розорен­ня. Це породжує економічний інтерес до об'єднання кількох ве­ликих підприємств або їх змову стосовно утримання високих цін тощо.

Монополія (грец. monos — один; рбіеб — продаю) — захоплення еконо­мічними суб'єктами частини або всього ринкового простору і встановлен­ня на ньому свого панування.

Це означає, що фірма виробляє і продає один або кілька това­рів, які не виробляє і не продає жодна інша фірма. Ці товари не мають близьких субститутів (товарів-замінників), тому спожива­чам немає з чого вибирати.

Перші монополістичні об'єднання виникли ще в XV—XVI ст. На ранніх етапах становлення капіталізму існували великі торго­ві монополії в Нідерландах, Німеччині, Великобританії (Ост-Інд- ська та Вест-Індська компанії та ін.). Однак на той час це було ви­нятком, функціонували вони переважно у сфері обігу, не вплива­ли суттєво на загальний процес відтворення. Панівним елементом господарської структури капіталістичного суспільства монополії стали наприкінці XIX — на початку XX ст.

Спершу вони функціонували у капіталоємних галузях важкої індустрії: енергетичній, сировинній, потім проникли в легку про­мисловість, транспорт, банківську і страхову сфери, сільське гос­подарство тощо.

Становлення монополій відбулось у три етапи:

1.                Зародження монополій. Воно здійснювалося у межах най­вищого ступеня розвитку вільної конкуренції (до 60—70-х років

XIX    ст.).

2.               Активний розвиток монополій. Цей процес розпочався пі­сля економічної кризи 1873 р. Однак на той час монополії не мали великого поширення й економічної могутності.

3.                 Утвердження монополій (картелів —. об'єднань підпри­ємств однієї галузі) як однієї з основ господарського життя. Це було наслідком економічного піднесення наприкінці XIX ст. і кризи 1900—1903 pp. Водночас відбувався перехід від вільної конкуренції до панування монополій. Тобто капіталізм перейшов у вищу стадію свого розвитку — монополістичний капіталізм (ім­періалізм).

Упродовж XX ст. монополії зайняли панівне становище у ма­теріальному виробництві й нематеріальній сфері. Особливо дина­мічно розвивалися вони після Другої світової війни. Наприклад, з 1957 по 1967 pp. активи 500 найбільших компаній світу зросли з

11,        6 млрд дол. до 21,4 млрд, а їх чистий прибуток у 1967 р. стано­вив 72,8 % прибутку всіх промислових компаній. Серед них було небагато фірм-мільярдерів (їх кількість збільшилась за десятиріч­чя з 37 до 83), загальна сума їх прибутку становила 63 % прибут­ку 500 найбільших компаній. У сучасних умовах вільне ринкове суперництво є рідкісним. Іноді воно простежується в розвинутих країнах на ринках цінних паперів та сільськогосподарської про­дукції.

Сутність монополізму. Виникнення монополій породжує мо­нополізм, конкретною формою вияву якого є монополія.

Монополізм — економічне явище, сутність якого полягає у нав'язуванні господарюючими суб'єктами, які сконцентрували у своїх руках велику власність та економічну владу на ринку, власних інтересів контрагентам і суспільству, в ігноруванні їх інтересів і потреб.

Основними ознаками монополізму є: концентрація в руках мо­нополії значної частини виробництва, що забезпечує панівне стано­вище у межах певного сегмента ринку; ціновий диктат; отримання і привласнення монопольно високого прибутку; можливість регулю­вати як власне виробництво, так і виробництво у суміжних сферах.

 

« Содержание


 ...  262  ... 


по автору: А Б В Г Д Е Ё Ж З И Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Э Ю Я

по названию: А Б В Г Д Е Ё Ж З И Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Э Ю Я