Фінансові посередники за згодою з корпорацією можуть діяти як покупці або як агенти. Якщо вони діють як покупці, то опера'
ції з розміщення ЦП емітента фірма-андеррайтер здійснює за свій рахунок і діє за принципом твердого зобов'язання. Вона купує в компанії весь новий випуск ЦП і в такий спосіб бере на себе фінансову відповідальність за недорозміщену частину випуску. Як агенти інвестиційні банки і брокерські фірми беруть на себе зобов'язання продати від імені емітента максимально можливу кількість ЦП нового випуску без прийняття зобов'язань з викупу недорозповсюдженої частини випуску.
Отже, будучи представниками емітента і виконуючи ту саму функцію з розміщення ЦП серед потенційних інвесторів, зазначені суб'єкти виступають на РЦП у різній якості. Другий варіант андеррайтингу наділяє їх винятково якістю посередника, відповідно до якої фінансові інститути привласнюють частину коштів корпорацій як комісійні від загальної суми надходжень від продажу ЦП. При першому варіанті андеррайтери стають тимчасовими власниками фіктивного капіталу. У цьому випадку АТ одержує повну гарантію того, що весь новий випуск ЦП буде розміщений на основі андеррайтингу. Фірма-андеррайтер одержує дохід у формі відсотка за гарантію розміщення ЦП, а також прибуток (який фірма одержує, реалізуючи вже власні ЦП). Цей прибуток становить різницю цін, за якими купують і продають ЦП. Обидві форми доходу є самостійними формами економічної реалізації фіктивного капіталу.
Продаж варрантів. Це один із сучасних способів розміщення АТ нового випуску акцій.
Варранти — передплатні сертифікати, що дають право їх власнику на придбання простих акцій емітента за фіксованою ціною у встановлений строк.
Варранти випускають в обіг не самостійно, а як складову частину інших ЦП (як правило, облігацій і привілейованих акцій). Після цього варранти можуть відокремлюватися від ЦП, обертатися на фондовому ринку самостійно і мати власну ринкову ціну. Як фінансовий інструмент, варрант дає корпорації-емітенту можливість знижувати відсоток за ЦП, що випускаються з варрантами, шляхом надання втіленого в передплатному сертифікаті привілею на покупку акцій цієї корпорації і тим самим зменшувати ту частину прибутку, з якої здійснюють виплати відсотків за облігаціями і дивідендами за привілейованими акціями.
Власник варранта (суб'єкт, якому варрант належить) одержує право протягом обговореного строку придбати звичайні акції корпорації. Він реалізує надані сертифікатом права кількома способами. Якщо ринкова ціна акцій перевищує встановлену в договорі, власник варранта реалізує їх на ринку, одержуючи прибуток як різницю між ринковою ціною акцій і ціною, за якою варранти обмінюють на акції корпорації (ціною виконання договору за варрантом). Такий прибуток є самостійною формою економічної реалізації фіктивного капіталу. Якщо власник придбаних акцій збе-
рігає їх у себе, він стає суб'єктом приналежності, володіння, розпоряджання і використання загального реального капіталу даної корпорації. У цьому випадку його власність на фіктивний капітал реалізується у формах, які властиві економічній реалізації реального капіталу (див. табл. 2.11).
Торгівля опціонами. Один зі способів розміщення ЦП.
Опціон (лат. ор^о — ВІЛЬНИЙ вибір) — контракт, укладений між двома сторонами, одна з яких виписує і продає опціон, а інша — купує його, здобуваючи право протягом обговореного в умовах опціону строку або купити за фіксованою ціною визначену кількість акцій у особи, що виписала опціон (опціон на купівлю), або продати їх їй (опціон на продаж).
На відміну від варранта опціон виступає самостійним об'єктом купівлі-продажу. Його власник (покупець-інвестор) виплачує продавцю (емітентові опціону) своєрідні комісійні, які називаються премією і складають ціну опціону. У свою чергу ціною реалізації опціону є та ціна, за якою власник опціону на купівлю може придбати (відповідно власник опціону на продаж — продати) акції. Отже, дохід власника (покупця) опціону становить різниця між ринковою ціною акцій і ціною реалізації опціону.
» следующая страница »
1 ... 211 212 213 214 215 216217 218 219 220 221 ... 452