Певною мірою проблему рівня заробітної плати вирішує і механізм взаємодії попиту, пропозиції і ціни робочої сили на ринку праці. Його суб'єкти (наймані працівники і роботодавці) мають змогу брати до уваги корисність купівлі-продажу товару робоча сила: роботодавці враховують граничну продуктивність ще однієї одиниці робочої сили та граничний дохід, а продавці робочої сили беруть до уваги альтернативу праці, якою є відпочинок (дозвілля). Проте ринковий механізм визначення ціни робочої сили не знімає проблеми її організації на конкретних підприємствах різних галузей, сфер і регіонів економіки з урахуванням притаманних їм умов праці, тобто формування і використання системи заробітної плати.
Види заробітної плати. Система заробітної плати забезпечує формування ціни праці, тобто визначення й урахування всіх її кількісно-якісних складових, вираження ціни у певних рівнях оплати праці. Але те, що отримує найманий працівник у формі заробітної плати, не дає уявлення про його купівельну спроможність, тобто про реальні можливості відтворення робочої сили. Тому розрізняють номінальну й реальну заробітні плати.
Номінальна заробітна плата — сума грошей, яка нараховується працівникові за відпрацьований час або обсяг роботи в певних одиницях і виплачується йому після утримання податків та інших встановлених законом відрахувань.
Проте номінальна заробітна плата не дає вичерпного уявлення про її величину, тобто справжню цінність і корисність для працівника. Отримавши певну суму грошей за відпрацьований час або обсяг роботи, працівник ще не знає, які блага і скільки їх він зможе купити для своїх життєвих потреб, наскільки поновить свої сили, затрачені під час праці.
Справжня величина заробітної плати виявляється у рівні задоволення найманим працівником своїх матеріальних потреб, що залежить від його реальної заробітної плати.
Реальна заробітна плата — сукупність життєвих благ (товарів і послуг), яку працівник може придбати за отриману номінальну заробітну плату на певний момент.
Заробітна плата має певні форми організації, в межах яких діють відповідні системи заробітної праці.
Форми оплати праці і різновиди систем заробітної плати
Оплата праці здійснюється у двох основних формах — почасовій та відрядній (поштучній). Кожна з них має свої переваги й недоліки, а тому господарська практика з метою повнішого врахування кількості і якості праці працівника у межах почасової і відрядної (поштучної) форм оплати праці виробила різноманітні системи заробітної плати.
Система заробітної плати — використовувана у межах певної форми оплати праці сукупність взаємопов'язаних і взаємодоповнюючих матеріальних стимулів, обумовлюваних відповідними результатами праці.
Кожна система заробітної плати покликана найповніше забезпечувати відтворювальну, стимулюючу та соціальну функції заробітної плати, тобто відповідність заробітної плати вартості робочої сили.
Почасова оплата праці. Найпридатніша вона у галузях виробництва і сферах діяльності, в яких складно визначити кількісні та якісні результати праці або недоцільно їх визначати (безперервний технологічний процес). У цих умовах достатньо залежно від кваліфікації працівника (рівня освіти, розряду) встановити погодинну розцінку, поділивши денну ціну робочої сили на кількість годин робочого дня. Помноживши потім отриману розцінку на кількість відпрацьованих годин протягом тижня чи місяця, визначають тижневу і місячну заробітну плату.
Якщо, наприклад, денна ставка (ціна робочої сили) електрика
VI розряду становить 24 гр. од. за 8-годинного робочого дня, то погодинна розцінка його праці становитиме 3 гр. од. = (24/8). Відпрацювавши повністю 26 робочих днів, тобто 208 год. за місяць (26 ■ 8), він отримає 624 гр. од. (З ■ 208).
» следующая страница »
1 ... 129 130 131 132 133 134135 136 137 138 139 ... 452