Мінімальна заробітна плата — розмір заробітної плати, нижче якого жоден державний, приватний наймач працівників не має права оплачувати
відпрацьовану погодинну чи відрядну норму праці.
Як правило, вона обумовлює денний чи місячний розмір заробітної плати, за яким оплачують найпростіші види робіт, що належать до першого розряду. Однак мінімальний розмір заробітної плати не завжди відповідає прожитковому мінімуму, який визначають на основі споживчого кошика. Хоч загалом він повинен покриватися мінімальною заробітною платою, як це робиться у високорозвинутих країнах, або сукупними доходами.
Обстоюючи необхідність державного втручання в економічні процеси, Дж.-М. Кейнс доводив переваги жорсткої регламентації заробітної плати, яка, за його словами, забезпечує рівновагу національного доходу, не властиву вільній конкуренції, стабільність, протидіє безробіттю. Сучасні неоконсерватори переконують, що саме жорстка регламентація заробітної плати є передумовою масового безробіття.
При встановленні мінімальної заробітної плати, наприклад, у США, визначають так званий прожитковий мінімум (межу бідності) для сім'ї з 4-х осіб (чоловік, дружина і двоє дітей), яких повинен утримувати найманий працівник, що виконує найпростішу роботу.
В Україні мінімальна заробітна плата, хоч і зростає, проте в усі роки незалежності, й у 2004 р. зокрема, суттєво відстає від рівня цін споживчого кошика.
Оскільки в 2000 р. рівень реальної заробітної плати був найнижчим (45 % рівня 1992 р.), то з цього часу почалося його зростання. Зростає поволі й номінальна заробітна плата, поставлено завдання в найближчі 2—З роки забезпечити зростання вартості робочої сили шляхом збільшення частки на оплату праці у ВВП майже на 3 %. Передбачається також щорічне підвищення реальної заробітної плати майже на 12 % та наближення її до рівня, необхідного для забезпечення нормального розширеного відтворення робочої сили, тобто фізичної та розумової здатності людини до праці. Цьому сприятиме також встановлення мінімальної погодинної заробітної плати, яку регулюватиме держава.
2.7. Промисловий капітал і його рух
Сутнісні властивості капіталу як самозростаючої вартості (вартості, що приносить додаткову вартість) і сукупність виробничих відносин між найманими працівниками та роботодавцями (капіталістами) ще не дають його повної характеристики. З'ясування потребує третя сутнісна властивість капіталу — його рух, у процесі якого гроші як найрозвинутіша форма вартості самозрос- тають — приносять додаткову вартість. Гроші, які не здійснюють такий рух, не є капіталом.
Сутність промислового капіталу.
Стадії і форми кругообороту промислового капіталу
Сутність промислового капіталу. Відповідно до сфери функціонування виокремлюють промисловий капітал як особливий вид.
Промисловий капітал — капітал, який функціонує у будь-якій галузі сфери виробництва матеріальних благ.
Рухом промислового капіталу є його кругооборот і оборот.
Кругооборот промислового капіталу — його рух, у процесі якого він послідовно набуває і позбувається трьох функціонально особливих форм (грошової, продуктивної і товарної) і долає три стадії (обіг, виробництво та обіг).
Стадії кругообороту промислового капіталу відображає рис. 2.12.
ҐЗВ
Г — Т
\
РС
З В
/
■ придбані товари:
\
РС
Де Г ~ гроші, авансовані на виробництво товарів; Т
засоби виробництва і робоча сила; ..Л... — процес виробництва; Т'— вироблені товари, що містять додаткову вартість, Г'— авансовані гроші, що зросли.
Рис. 2.12. Стадії кругообороту промислового капіталу
» следующая страница »
1 ... 132 133 134 135 136 137138 139 140 141 142 ... 452