Як відомо, зі зростанням ціни на звичайний товар збільшується його пропозиція. Специфіка товару робоча сила зумовлює (при оптимізації зайнятості) не відхилення кривої після оптимуму (С) ліворуч (СД) до осі координат заробітної плати, а рух вгору, паралельно до неї (перпендикулярна пунктирна пряма лінія 7 — С і далі вгору). Цьому сприяє зростання пропозиції робочої сили працівників інших сфер зайнятості, яких буде приваблювати висока оплата праці.
За ринку досконалої конкуренції, коли роботодавці конкурують за працівників, а працівники — за отримання роботи, рівень заробітної плати дорівнюватиме доходу, який отримає наймач працівника від його праці. Такий рівень заробітної плати означає, що працівник отримує винагороду відповідно до свого трудового внеску в дохід фірми. При цьому фірма збільшуватиме наймання і застосування робочої сили доти, доки ціна її чергової одиниці (працівника, робочої години) не зрівняється з доходом від цієї одиниці. У цьому виявляється дія принципу розподілу доходу відповідно до граничної продуктивності робочої сили як чинника виробництва. За такого обґрунтування рівня заробітної плати відносини між наймачем і найманим працівником є партнерськими, паритетними.
Насправді вільній конкуренції продавців і покупців робочої сили перешкоджають різноманітні чинники. Одним із них є монополія — явище, коли одному покупцеві певного товару протистоїть багато продавців. За такої ситуації виникає ринок покупця, на ньому покупець є монополістом, який сам установлює ціну робочої сили. Порушує вільну конкуренцію і діяльність профспілок, унаслідок чого умови продажу робочої сили визначаються не індивідуальним, а колективним договором між членами профспілки і роботодавцем.
Загалом, годинну ціну робочої сили чи ціну робочого часу можна зобразити як відношення денної вартості робочої сили до кількості годин у робочому дні.
На відхилення заробітної плати від її ціни діють і чинники, які обумовлюють її диференціацію, — надання переваги одній групі працівників перед іншими (дискримінація жіночої та дитячої праці тощо). Певний вплив на ціну робочої сили мають і нецінові чинники: привабливість, престижність, творчий характер праці та ін. Диференціація ціни робочої сили пов'язана й зі ступенем освіти і рівнем кваліфікації працівників, оскільки їх здобуття вимагає значних коштів, а в деяких країнах — і зі стажем роботи та досвідом. Вони є інвестиціями в «людський капітал» і повинні окупитися, інакше зникне стимул до цих витрат, які є головним джерелом економічного прогресу.
Функції і види заробітної плати
Функції заробітної плати. Результативність заробітної плати, її ефективність обумовлюється повнотою, рівнем виконання нею свого призначення, тобто функцій. Заробітна плата виконує від- творювальну, стимулюючу та соціальну функції.
Відтворювальна функція. Її сутність у тому, що рівень оплати праці має бути достатнім для нормального відтворення робочої сили згідно з рівнем кваліфікації та забезпечувати наймачеві отримання бажаного результату від користувача робочої сили.
Стимулююча функція. Цю функцію заробітна плата виконує тоді, коли її розмір спонукає найманого працівника до найефективнішої праці на кожному робочому місці.
Соціальна функція. Передбачає забезпечення рівної (однакової) оплати за рівну працю, поєднання договірного та державного регулювання з принципами соціальної справедливості. Для цього їй необхідно за своїм рівнем відповідати вартості робочої сили, створювати дієву мотивацію до різних видів праці, забезпечувати неконфліктні відносини розподілу створюваного продукту між власниками робочої сили і засобів виробництва. Ця проблема зводиться до створення такої системи організації заробітної плати, яка враховувала б важливість, складність, відповідальність, значимість, важкість та інші особливості виконуваної найманими працівниками роботи.
» следующая страница »
1 ... 128 129 130 131 132 133134 135 136 137 138 ... 452