Оцінка неоднорідності громадської думки щодо «ризикона- сичених» заходів пов’язана з певними труднощами. Так, численна й суперечлива інформація про ризик спричиняє не тільки поінформованість мас, але й нестійкість і необґрунтованість оцінок ризику громадською думною; невиправдане прагнення окремих працівників преси роздмухати сенсацію ризику веде до зростання тривоги й страху, неможливості здійснювати управління ризиком.
Система управління в ситуаціях ризику містить такі основні елементи:
• визначення оптимального варіанта ризику, допущення його тільки в межах соціально-прийнятного рівня;
• розробка конкретних рекомендацій, орієнтованих на усунення або мінімізацію можливих негативних наслідків ризику;
• розробка планів, що гарантують оптимальний результат у критичній ситуації, які передбачають реалізацію рішення з ризиком або визначають заходи контролю за цим процесом;
• підготовка й прийняття нормативних актів, що забезпечують реалізацію обраної альтернативи;
• урахування психологічного фактора щодо прийнятих ризикованих рішень і програм, аналіз думки експертів при підготовці й виборі проектів.
Управління ризиком поєднується з розробкою спеціальних заходів, що дозволяють персоніфікувати відповідальність за ризик конкретних організацій, керівників і фахівців, які здійснюють ризиковані дії.
Перехід до ринкових відносин вимагає розробки нового статусу відповідальності, що поєднує в собі економічні й соціальні аспекти.
Необхідно висувати на перший план позитивний зміст відповідальності, яка б підвищувала активність людей, стимулювала ініціативу, новаторство, підприємливість, творчість. Складним у теоретичному і практичному аспектах залишається питання щодо визначення меж економічної, адміністративної, професійної відповідальності за ризик. Труднощі полягають у реальному розв’язанні наявного протиріччя між обов’язками й правами органів господарювання, управління, посадових осіб.
Упровадження в практику принципів позитивної відповідальності, розмежування відповідальності за ризик між різними рівнями управління й господарювання, її персоналізації сприяють фонди ризику. Це фінансові, матеріальні й інші резерви, що дозволяють у конкретних ситуаціях з більшим ступенем упевненості приймати ризиковані рішення.
Джерела формування фондів ризику різні: відрахування з прибутку підприємств, з фондів матеріального заохочення й заробітної плати, первісні внески членів трудового колективу. Фонд ризику утворюється з госпрозрахункового доходу. Його розмір може досягати дво-тримісячного фонду оплати праці й гарантує членам кооперативу мінімальну зарплату при зриві з об’єктивних причин виробничої програми. Він може бути використаний для погашення штрафних санкцій.
Фонди ризику застосовуються й у торгівлі. Наприклад, у багатьох країнах розроблено систему, спрямовану на те, щоб швидко й вигідно продати товари. Крім сезонних (весняних і осінніх уцінок), кожний торговий центр може вибрати якусь групу товарів і на якийсь час уцінити їх, для чого в керівників відділів є фонд ризику. Нормативи його утворення залежать від виду товару (для одягу вони вище, оскільки плаття й костюми швидко виходять із моди, а для технічно складних виробів - нижче). За рахунок фонду ризику зазвичай покриваються витрати, пов’язані зі зниженням цін і розпродажем вихідних товарів.
Створенню фондів ризику сприяють персоналізація відповідальності за ризик і така форма фінансових послуг, як інноваційні банки.
» следующая страница »
1 ... 59 60 61 62 63 6465 66 67 68 69 ... 224