Постійне розширення товарообміну і необхідність більш тісного співробітництва в сфері науки і техніки призвели до заснування в 1926 році Міжнародної асоціації із стандартизації (І8Л). У 1939 році робота І8Л була перервана Другою світовою війною. 1943 року в рамках ООН створили Координаційний комітет з питань стандартизації з бюро в Лондоні і Нью-Йорку. У жовтні 1946 року засновано Міжнародну організацію із стандартизації (180), до складу якої увійшли 33 країни. Нині 180 є найбільшою із значної кількості міжнародних організацій із стандартизації. Членами 180 є понад 130 країн світу.
2.2. Мета, завдання та функції стандартизації
Насамперед, важливо чітко визначитися, що таке стандартизація. За сучасними уявленнями під стандартизацією розуміють діяльність, яка включає в себе вирішення питань для завдань, що повторюються в галузях науки, техніки і економіки. Це — вибір оптимальних рішень, які розраховані не тільки на теперішній рівень науки і техніки, а й на перспективу їх розвитку. Залежно від масштабів роботи із стандартизації вона може бути національною і міжнародною [94].
Національна стандартизація — це стандартизація, яка проводиться на рівні однієї конкретної держави, а міжнародна — це робота із стандартизації, в якій беруть участь кілька країн (ДСТУ 1.0 — 93).
Національна система стандартизації та сертифікації фактично започаткована з моменту проголошення незалежності України розробкою та затвердженням Концепції державних систем стандартизації, метрології та сертифікації, схваленої постановою Кабінету Міністрів України від 25.05.1992 р. №269. У Концепції — 92 визначені завдання та напрями розвитку стандартизації в Україні. Цією ж постановою затверджено програму основних робіт, пов’язаних з її реалізацією. Створені правові засади стандартизації, основою яких став прийнятий урядом України в 1993 році декрет “Про стандартизацію і сертифікацію”. Розроблені та затверджені основоположні стандарти та настановчі документи Державної системи стандартизації (НД ДСС), які встановлюють основні принципи управління, форми та загальні організаційно-методичні правила виконання робіт із стандартизації.
Слід зауважити, що Україна успадкувала від колишнього СРСР систему обов’язкової стандартизації, яка обслуговувала планову економіку і нараховувала близько 20000 стандартів СРСР (ГОСТ).
Мета стандартизації, зазначена як у чинних декреті “Про стандартизацію і сертифікацію” та основоположних НД ДСС, так і в проектах документів, розроблюваних на їх заміну, загалом та за змістом окремих цілей повністю відповідає меті міжнародної (регіональних) системи та систем стандартизації інших країн.
З огляду на стан суспільства та економіки для реалізації провідних цілей стандартизації (наведені далі курсивом) актуальними стають такі завдання [7]:
> для забезпечення безпеки продукції, процесів та послуг для життя, здоров’я та майна громадян, захисту навколишнього природного середовища — використання разом зі стандартами законодавчих форм регулювання питань безпечності продукції, процесів та послуг;
> для забезпечення якості продукції, процесів та послуг відповідно до рівня розвитку науки, техніки, технологій і потреб населення — активний перехід на добровільний статус застосування стандартів, широке використання стандартів системи управління якістю, розроблення в кожній науково-технічній програмі розділів щодо створення відповідних стандартів;
> для забезпечення технічної та інформаційної сумісності, уніфікації та взаємозамінності продукції — перехід на міжнародні стандарти в частині умовних позначень, правил виконання креслень, вимог до конструкції та методів приймання механічних систем і складальних одиниць загального призначення (кріпильні деталі, підшипник, вали, муфти передачі тощо) — уніфікація на міжнародному рівні;
» следующая страница »
1 ... 39 40 41 42 43 4445 46 47 48 49 ... 148