4. Внутрішнє та зовнішнє середовище організації
Організаційна культура є одним із найважливіших елементів, які створюють внутрішнє середовище організації - сукупність форм та процесів, які надають останній конкретне обличчя. До інших її елементів можна віднести розподіл праці, технології, які використовуються, організаційну структуру, систему комунікацій та обміну інформацією, поведінку співробітників тощо.
Розподіл праці - це якісне розмежування різноманітних видів трудової діяльності і закріплення їх за окремими людьми та підрозділами, що служить основою їх подальшої спеціалізації. Розподіл може здійснюватись за стадіями, відповідними послідовними етапами перетворення вхідних ресурсів у кінцевий продукт або послугу; а в її рамках за технологічними та поопераційними процесами, за рівнями управлінської ієрархії, тобто між керівниками та підлеглими. Перший характеризується як горизонтальний, другий - як вертикальний.
Горизонтальний розподіл праці - це якісна та кількісна диференціація та спеціалізація трудової діяльності. По суті, це розподіл всієї роботи на складові компоненти, тобто розподіл загального виробничого процесу на часткове, безперервне відокремлення різних видів трудової діяльності із спеціалізацією виробництва та виконавців.
По горизонталі працю, як правило, розподіляють за функціональною, товарно-галузевою та кваліфікаційною ознакою.
Функціональний розподіл праці знаходить відображення, перш за все, в спеціалізації працівників за видами діяльності. В даному випадку відокремлюються певні функції та виділяються відповідні працівники для їх виконання.
Розподіл праці за товарно-галузевою ознакою пов’язаний із спеціалізацією та обмеженням у виконанні конкретних трудових операцій та процедур. Наприклад, спеціалізація продавців на продаж одного якого-небудь товару; здійснення слюсарем ремонту тільки одного вузла складної машини тощо.
Кваліфікаційний розподіл праці ґрунтується на тому, що при визначенні видів трудової діяльності виходять із складності робіт та необхідної для їх виконання кваліфікації. У такому випадку не повинен порушуватись принцип, згідно з яким жоден працівник високої кваліфікації не може виконувати роботу, яку може виконати працівник більш низької кваліфікації. Порушення цього принципу підвищує вартість робіт і веде до марнотратства людських ресурсів.
Оскільки робота в організації розподіляється на складові частини, хтось повинен координувати роботу групи для того, щоб вона була успішною. В даному випадку на перший план виступає відокремлення функції управління, суть якої полягає в цілеспрямованому координуванні та інтегруванні діяльності всіх елементів організації. Хтось повинен взяти на себе обов’язки капітана з тим, щоб визначити коло обов’язків підлеглих, планувати, організовувати, координувати та контролювати всі структури і ланки організації. В такій роботі завжди присутні два моменти: інтелектуальний (підготовка та прийняття рішень) та вольовий (впровадження їх у життя).
Найбільш складним є вид трудової діяльності, який пов’язаний з впровадженням у життя управлінських рішень. Це перш за все обумовлено великою різноманітністю управлінських робіт. Щоб привести їх до певної системи, доцільно виконати окремі функції, які класифікуються за об’єктами та напрямками управляючого впливу, за етапами виконання трудового процесу або за іншими аспектами.
Вертикальний розподіл праці може здійснюватись за такими напрямками:
• загальне керівництво - розробка та впровадження в життя головних, перспективних напрямків діяльності організації;
• технологічне керівництво - розробка та впровадження прогресивних технологій. Це раціоналізація виробничих процесів на основі впровадження сучасних методів управління, комплексної механізації та автоматизації виробництва;
» следующая страница »
1 ... 28 29 30 31 32 3334 35 36 37 38 ... 310