Ви ініціативні, схильні у важливій справі або складній ситуації приймати самостійні рішення, відстоювати свою думку і домагаєтесь, щоб вона була прийнята. Ви легко себе почуваєте в незнайомій компанії, любите та можете організувати різноманітні ігри, колективні справи, самі вмієте знаходити таку роботу.
При інтерпретації отриманих даних слід пам’ятати, що вони лише констатують наявний рівень розвитку комунікативних та організаторських здібностей у даний період розвитку особистості. Якщо результати тестування виявилися невисокими, то це зовсім не означає, що цих здібностей потенційно у вас немає. Просто не були створені умови для їх прояву та розвитку або у вас самого не було нагальної потреби отримати відповідне вміння.
Комплекс загрозливого авторитету
Авторитет - це певна соціальна роль, з якою пов’язані очікування оточуючих. Від авторитету чекають, наприклад, що, спираючись на міцні знання, а часто й високі розумові здібності, він буде в змозі вказати іншим, що і як вони повинні робити, причому правильність його порад підтвердиться на практиці [7].
Але авторитет - це і психологічний стан особистості, яка відіграє цю роль. Він складається із усвідомлення можливостей та компетенції, прав та привілей, значення власної діяльності, розуміння того, чого очікують оточуючі. Більшість людей, які відіграють роль лідера, пов’язують її з власною цінністю. Тому зростання авторитету розглядається керівником як власна перемога, а втрата його
- як особиста трагедія.
Авторитет завжди підтримується за допомогою багаточисель- них заходів та своєрідних «громадських ритуалів» - виразу поваги, виділення в групі тощо. Підірвати його можна різними способами. Завжди знаходяться люди, які ставлять під сумнів права лідера, применшують його успіхи, не виражають достатньої поваги та слухняності і роблять це інколи не тільки приховано, але й явно. Авторитет підриває інформація про невдачі, а також зусилля противників того курсу, який впроваджує лідер.
Суперечності об’єктивні супроводжуються також суб’єктивними. Людина, вважаючи себе авторитетом, переконана в своїй силі, правоті, в тому, що вона більше знає та краще розуміє, ніж оточуючі, які повинні це усвідомити і слухатись її. Але вона змушена зважати на те, що може припуститися помилки, скомпрометувати себе незнанням якихось речей, поганим орієнтуванням в обставинах та неточним передбаченням ходу подій. Вона також не може не помічати у своєму оточенні людей, які сумніваються в її авторитеті або, як мінімум, не виявляють їй потрібної поваги.
Подібна ситуація породжує внутрішній конфлікт, отруюючи життя лідеру. Людина, що опинилася в такій ситуації (а уникнути її нелегко), спробує не звертати на неї уваги. Проте конфлікт викликає неприємну напругу, яку, звичайно, дуже хочеться усунути. Він може загострюватися і поступово приймати форму грізної «хвороби», яка називається «комплексом загрозливого авторитету». Цей комплекс можна охарактеризувати як сильну, часто глибоко приховану стурбованість з приводу власного авторитету у людей, які відіграють соціальну роль лідера і які борються з цією стурбованістю засобами, що приносять шкоду організації.
Правильніше вважати «комплекс загрозливого авторитету» не рисою характеру деяких керівників, а своєрідною хворобою, яка може з’явитися у людей, які ніколи раніше нею не страждали.
До числа типових її симптомів належать:
- блокування інформації, що викликає сумніви у власному авторитеті;
- прагнення уникнути таких ситуацій, в яких могла проявитися власна некомпетентність.
Людина, яка страждає «комплексом загрозливого авторитету», намагається поводитися так, щоб не допустити найменшого підозріння, що вона чогось не знає, може помилитися, зробити щось неправильно. «Авторитет» починає усувати із організації людей, які йому загрожують.
» следующая страница »
1 ... 187 188 189 190 191 192193 194 195 196 197 ... 310