Подібну поведінку керівника неважко знайти у відповідях підприємств на критику в пресі, коли замість детального аналізу ситуації повідомляють про покарання, яке поніс службовець, що займається, на своє нещастя, документацією з даної справи.
Які ж наслідки такої поведінки керівників, що рятують свій авторитет від болісної критики будь-якою ціною? Вкажемо тільки на деякі з них.
Розширюється діяльність, спрямована на захист авторитету, і, відповідно, менше часу залишається на вирішення основних завдань організації.
Утруднюється, і навіть стає неможливим, нормальне функціонування інформаційних каналів всередині організації, особливо на її вищих рівнях, що дуже нагадує склероз головного мозку.
Отруюється мікроклімат людських взаємовідносин в організації і підривається творче ставлення співробітників до своєї праці. Це неминучі наслідки обставин, в яких безперервно йде пошук «стрілочників», а достоїнства пропозицій, що висуваються, оцінюються тільки тим, наскільки вони відповідають думкам авторитету та його «наближених».
Змінюється кадрова політика - перевага надається тим, хто слухняніший і не заперечує керівнику.
Які ж фактори сприяють появі «комплексу загрозливого авторитету»? Ось деякі з них:
• фальшиве становище - це ситуація, при якій виявляється, що в якихось галузях кваліфікація керівника нижча, ніж у його підлеглих;
• об’єктивні невдачі - коли підприємство наштовхується на несподівані перешкоди і відчуває труднощі, які з більшою чи меншою обґрунтованістю можна пояснити поганим керівництвом;
• надмірна складність ситуації - коли завдання, що стоять перед підприємством, доводиться вирішувати в таких складних умовах, що вони переростають досить задовільні можливості керівника;
• суперництво всередині керівництва - в результаті чого в оточенні лідера опиняються люди, які зацікавлені в тому, щоб довести його слабкість та некомпетентність;
• діяльність різних угруповань, яким вигідно штучно породжувати у керівника почуття невпевненості у своєму становищі, досягаючи тим самим зміцнення власної позиції;
• психологічна «крихкість» авторитету - ситуація, коли на посту керівника опиняється людина, яка глибоко в душі приховує невпевненість у своїй компетенції. Явище це досить часте й подібну невпевненість у собі, яка виникла ще в дитинстві, не можуть зруйнувати ніякі успіхи на роботі, в тому числі й вдале керівництво великими колективами.
Щоб лікувати хворобу, потрібно її розпізнати. На жаль, поставити самому собі діагноз «комплекс загрозливого авторитету» - справа досить важка. Характер цієї «хвороби» такий, що вона погано піддається діагнозу, а ті, хто збоку її виявив, або не реагують, або використовують для досягнення власних корисливих цілей.
Між тим певні ознаки «комплексу загрозливого авторитету» можна у себе помітити. Для керівників, які б хотіли переконатися, чи не уражені вони цим захворюванням, пропонується короткий тест. Попереджаємо, що вважати його абсолютно безпомил
ковим не можна. Проте результат тестування може бути приводом для роздумів. Поміркуйте та виберіть варіант відповіді, який відповідає вашим особистим переконанням.
1. Можу сказати про себе, що я виконую свої обов’язки настільки добре, наскільки це можливо:
а) завжди;
б) як правило;
в) іноді;
г) майже ніколи.
2. До цього часу мені вдавалося точно передбачати важливі явища та події:
а) завжди;
б) як правило;
в) іноді;
г) майже ніколи.
3. Головною причиною невдач є погане ставлення або глупство частини моїх співробітників:
а) завжди;
б) як правило;
в) іноді;
» следующая страница »
1 ... 188 189 190 191 192 193194 195 196 197 198 ... 310