Основи інвестиційного менеджменту

У світі існує правило: обсяг іноземних інвестицій ніколи не ви­переджає обсягів вітчизняних. Найзначніші інвестиційні проекти впроваджуються на двосторонній основі при органічному поєднанні вітчизняного й іноземного капіталів. З досвіду постсоціалістичних європейських країн відомо, що іноземні інвестиції найактивніше над­ходять не туди, де бракує капіталу, а в місця, де вже інтенсивно здійсню­ються капіталовкладення, тобто відбувається їх «притягування» до внутрішніх [13]. Зовнішні кошти спрямовуються туди, де вже практич­но доведено реалізацію економічних реформ, насамперед за рахунок власних джерел.

До цього слід додати, що іноземні інвестиції в економіку тієї чи іншої країни залежать від вже сформованих економічних та соціаль­них умов. Розглядаючи проблеми іноземних інвестицій, необхідно мати на увазі, що західні інвестори жорстко орієнтуються на життєвий цикл бізнесу. Вони передбачають і оцінюють певну послідовність діяль­ності в організації бізнесу. На першому етапі відбувається освоєння ринку, яке базується на організації торгівлі певним товаром або това­рами, а потім поповнюється організацією складського господарства та післяпродажного обслуговування. І тільки після того, як ці пробле­ми знайшли позитивне рішення, створюється спочатку складальне виробництво, а при позитивних результатах реалізації товарів — пов- номасштабне виробництво товарів на базі підприємств-виробників. Така стратегія забезпечувала і забезпечує успіхи великим компаніям. Україні необхідно чітко визнати, під який етап життєвого циклу на­шого бізнесу необхідні інвестиції. Такий підхід може стати привабли­вим фактором для іноземних інвесторів та підприємців.

Внутрішній та іноземний інвестори, згідно з чинним законодав­ством України, рівноправні. Тобто проблеми протистояння не існує. Накопичений попит ринку на інвестиційний ресурс в Україні безмеж­ний. Треба лише пам’ятати, що іноземні інвестиції неможливі без інве­стицій внутрішніх. Жоден інвестор не прийде до країни, де капітал власних громадян працює у тіньовому обігу чи зберігається поза на­ціональною банківською системою.

На сьогоднішньому етапі роль внутрішнього інвестора має бути домінуючою. Заощадження громадян — це головний внутрішній інве­стиційний ресурс. Як доводять фахівці, «індикатором інвестиційної активності є національні заощадження та капіталовкладення, а не іно­земні інвестиції» [30, с. 50]. Відомо, що у наших найближчих сусідів — поляків інвестиції населення у банківську систему перевищують 15 млрд дол. і є найважливішим інвестиційним ресурсом.

Переорієнтація потреб у коштах на перебудову економічної сис­теми, по-перше, з кредитних на інвестиційні, по-друге, з іноземних на вітчизняні зможе дати поштовх економічному відтворенню Украї­ни.

Однією із головних причин зменшення інвестиційної активності підприємств є загальне скорочення власних фінансових ресурсів, що стало результатом інфляційних процесів, падіння рівня виробництва і, як наслідок, зростання частки збиткових підприємств.

У табл. 5.1 зведено показники, які використовуються при оцінці інвестиційної привабливості України.

У ситуації нестабільності процес інвестування не підлягає достат­ньому прогнозуванню, нерівномірність інвестиційних вкладень робить планування та прогнозування нереальними. Нині негативний вплив на інвестиційну активність має економічна ситуація взагалі, тобто фінансовий стан підприємств, погіршення їх ліквідності, надмірний податковий тиск, який скорочує обсяг обігових коштів, недостатність податкових пільг для підприємств малого та середнього бізнесу і для нових підприємств. Однак значні зміни в інвестиційній сфері ще не відбулися. Окремі заходи не можуть докорінно поліпшити інвестиц­ійний клімат і стимулювати одночасно усі сфери та галузі економіки.

 

« Содержание


 ...  87  ... 


по автору: А Б В Г Д Е Ё Ж З И Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Э Ю Я

по названию: А Б В Г Д Е Ё Ж З И Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Э Ю Я