• властивий ризик та ризик контролю не можуть дорівнювати 0 (тобто Ж^0 і KR^0), тому аудитори не можуть покладатися на ефективність системи внутрішнього контролю та бухгалтерського обліку;
• ризик невиявлених помилок ніколи не може дорівнювати 0 (DR^0);
• в умовах високого властивого ризику та ризику контролю (Ж^0, CR^0) аудитор має значні шанси дійти правильного висновку (DR^0, AR^0).
Якщо аудиторська перевірка проведена аудитором не на достатньому рівні, то значення аудиторського ризику складатиме більше 50%.
Наприклад: властивий ризик = 0,8 ризик контролю = 0,9 ризик виявлення = 0,8
аудиторський ризик = 0,576(0,8 х 0,8 х 0,9), тобто >50%.
Ризик виявлення помилок розраховується на підставі такої формули:
™ А*
ІЖ = . (2.4)
ІЯхКК
Крім кількісної оцінки ризику, застосовується інший підхід. Компоненти ризику визначаються як «низький», «середній», «високий».
Залежність між компонентами аудиторського ризику наведена у табл.
2.7.
|
Таблиця 2.7. Залежність між компонентами аудиторського ризику
|
Дані табл. 2.7 показують: якщо вплив зовнішніх факторів на можливість помилок у звітності незначний (Ж оцінений як низький), система внутрішнього контролю достатня і функціонує ефективно (KR оцінений як низький), то ризик невиявлення помилок буде високим (DR високий), аудиторський ризик при цьому теж буде високий.
У результаті перевірки фінансової звітності аудитор оцінює виявлені ним помилки. Вони бувають суттєвими'(матеріальними) і несуттєвими (нематеріальними).
Згідно з міжнародним стандартом 320 «Суттєвість в аудиті» визначено, що аудитор повинен оцінювати суттєвість, визначаючи характер, розрахунок часу та обсягу аудиторських процедур і оцінюючи наслідки викривлень (дод.12).
Аудитор, оцінюючи рівень відповідності зовнішньої звітності реальній дійсності, використовує поняття «матеріальність».
На думку американських вчених, помилки у фінансовому обліку та внутрішньому аудиті або пропуски у звітності вважаються матеріальними (важливими), якщо у результаті цього користувачі цієї звітності будуть дезорієнтовані під час прийняття власних рішень або зазнають збитків.
Розрізняють три основних рівня матеріальності помилок і пропусків.
До першого рівня відносять помилки і пропуски, суми яких незначні та не впливають на остаточне рішення користувача цієї інформації. Такі помилки та пропуски у звітності вважаються нематеріальними (непринциповими, несуттєвими).
1 Суттєвою або матеріальною, на Заході вважають помилку, яка окремо або у сукупності з іншими викривляє фінансову звітність на суму 4-5% від загального підсумку звітності, або сама по собі незначна чи змінює фінансовий результат на протилежний: збиток — на прибуток та навпаки.
Помилки та пропуски, що впливають на прийняття рішень користувачем бухгалтерською звітністю, відносять до другого рівня матеріальності. Незважаючи на це, внутрішня звітність загалом об’єктивно відображає реальну дійсність. Наприклад, аудитор при перевірці виписки банку на кінець звітного періоду встановив невідповідність суми грошових коштів на поточному рахунку їх сумі, показаній у балансі. Виявлена помилка є матеріальною.
» следующая страница »
1 ... 46 47 48 49 50 5152 53 54 55 56 ... 242