Відповідно до міжнародного стандарту 400ризик виявлення помилок — це ризик того, що аудиторські процедури, по суті, не виявлять викривлення залишку на рахунку (або класу операцій), які можуть бути суттєвими, окремо або разом з викривленнями залишків на інших рахунках.
У міжнародному стандарті 320 «Суттєвість в аудиті» відзначено, «що у процесі проведення аудиту аудитор повинен оцінювати суттєвість у взаємозв’язку з ризиком» [11, с.348].
Цей ризик аудитор встановлює для себе сам. Він тісно пов’язаний з ризиком системи обліку і внутрішнього контролю. Чим вище ризик обліку і контролю, тим менший ризик виявлення помилок. Це означає, що аудитор повинен запланувати і виконати значний обсяг незалежних процедур. Якщо ризик контролю і власний ризик не залежать від аудитора, і він не може на нього вплинути, то ризик виявлення помилок є результатом аудиторської перевірки якості роботи аудитора. За цей ризик аудитор несе повну відповідальність, тому він повинен зробити все необхідне, щоб звести ризик «виявлення» помилок до мінімуму.
Для цього необхідно вибрати правильний спосіб одержання аудиторських документів і провести більшу кількість аудиторських процедур. Найбільш достовірними вважаються докази, одержані аудитором власноруч.
Досвід роботи аудиторів України незначний, тому використовується зарубіжний досвід, розраховуючи, що при надійних системах обліку і внутрішнього контролю встановлюється високий поріг виявлення помилок. Це дозволяє зберегти обсяг аудиторських процедур, тестів і зосередити увагу на ділянках, пов’язаних з найбільшим ризиком.
Ризик «виявлення» помилок поділяється на:
• ризик аналітичного огляду;
• ризик неефективності тестового контролю.
Ризик розраховується на підготовчому етапі. Він не є постійною величиною і може змінюватись впродовж аудиторської перевірки. При цьому аудитор коригує його величини.
Єдиної методики визначення величини аудиторського ризику не існує. Кожною фірмою чи аудитором проводяться самостійно розрахунки ризику.
За даними зарубіжного досвіду допустимою величиною загального аудиторського ризику є величина, що визначається межею від 1 до 5%. Значення загального аудиторського ризику, наприклад, для Великобританії дорівнює 5%.
Вибираючи методику розрахунку аудиторського ризику, аудитор повинен визначити:
• термін перевірки;
• характер діяльності клієнта;
• попередні підсумки перевірки.
Звідси можливо визначити модель розрахунку аудиторського ризику: AR = Ж хШ х DR, (2.1)
де:
AR — аудиторський ризик;
Ж — властивий ризик;
KR — ризик контролю;
DR — ризик виявлення помилок.
Цю модель аудиторського ризику можна деталізувати.
Для визначення загальної величини аудиторського ризику можна застосовувати ризик аналітичних процедур (PR).
При цьому модель визначення загального аудиторського ризику буде мати такий вигляд:
AR = Ж хШ хPR х QR, (2.2)
де:
PR — ризик застосування аналітичних процедур;
QR — ризик тестування підтвердження залишків на рахунках бухгалтерського обліку та господарських операцій.
Ризик тестування складається ще з двох елементів — ризику вибіркового дослідження (WR) та ризику, не пов’язаного з вибірковим дослідженням (NR).
Остаточний вигляд модель матиме такий:
AR = Ш хШ хPR х WR хNR (2.3)
У практичній діяльності модель аудиторського ризику застосовується по-різному.
Аудитори зацікавлені у найнижчих значеннях аудиторського ризику (ЛЯ^0).
Якщо властивий ризик (Ж^ 1) та ризик контролю (KR^ 1), тим нижче повинен бути ризик виявлення помилок (DR^0).
При кількісній оцінці компонентів ризику необхідно визначити такі критерії:
» следующая страница »
1 ... 45 46 47 48 49 5051 52 53 54 55 ... 242