Метою ревізії є виявлення недоліків, їх усунення та покарання винних осіб, що завдають шкоди підприємству. Ревізія дає повну, об’єктивну оцінку стану економіки, діяльності підприємств і збереження власності окремих суб’єктів господарювання.
Ревізію відрізняє від інших методів контролю плановість її проведення, глибина її контролю, комплексний підхід, який характеризується не тільки перевіркою процесів постачання, виробництва та реалізації, але й функціями управління цими процесами. Результати ревізії оформлюються актом, який має юридичну силу та є джерелом доказів у слідчій і судовій практиці.
За характером діяльності при аудиті перевіряється підприємницька діяльність, яка зводиться до виконання розпоряджень.
За основою взаємодії аудит — це добровільний захід, що виконується на основі договору, а ревізія виконується за наказом вищих або державних органів.
За управлінськими зв’язками аудит досліджує горизонтальні зв’язки, які забезпечують рівноправність у взаєминах з клієнтом, а ревізія — вертикальні зв’язки, що встановлюються вищими органами управління.
За джерелами оплати праці аудит здійснюється за договірними розцінками, за рахунок клієнта, а ревізія — за рахунок бюджету.
Аудит відрізняється також від судово-бухгалтерської експертизи. Аудит — незалежна перевірка фінансово-господарської діяльності, а судово- бухгалтерська експертиза здійснюється за рішенням органів суду чи арбітражу.
Аудит існує незалежно від наявності чи відсутності кримінальної справи, а судово-бухгалтерська експертиза не може проводитись без них, оскільки являє собою процесуально-правову форму експертизи.
До проведення судово-бухгалтерської експертизи може залучатись аудитор, який самостійно вибирає методи дослідження для обгрунтування аудиторських висновків. Кримінальний кодекс України [9] не передбачає ніяких обмежень для аудиторів щодо виконання ними функцій ек- спертів-бухгалтерів.
Аудит відрізняється також від економічного аналізу. Аудит як метод контролю здійснюється аудиторськими фірмами або аудиторами, а економічний аналіз — державними органами. Аналіз встановлює потребу в державному втручанні через такі важелі, як: кредити, позики, дотації тощо.
На основі світового досвіду з урахуванням особливостей національної економіки утворюється система аудиторських організацій на різних рівнях управління. В державах економічної співдружності при цьому необхідно корінним чином реорганізувати систему фінансового контролю, створити мережу аудиторських фірм. В основу такої реорганізації, на наш погляд, необхідно покласти такі принципи розподілу:
• об’єктів контролю: за формами власності (державна і різні види колективної) та джерелом фінансування (госпрозрахункові і бюджетні підприємства й організації);
• суб’єктів контролю: на державний, громадянський, аудиторський (незалежний), відомчий та внутрішній;
• питань, що підлягають контролю: доходів та витрат бюджету, достовірності облікових даних за виробничими і фінансовими показниками, контроль собівартості та фінансових результатів діяльності, підприємств різних форм власності тощо;
• сфер діяння державних та місцевих контролюючих органів.
Цілком зрозуміло, що перехід до аудиторського контролю може бути
проведений поступово, по ходу підготовки кваліфікованих аудиторів, створення необхідної матеріальної бази та юридичного вирішення питань, пов’язаних з їх функціонування й госпрозрахунковою діяльністю. При цьому аудиторські перевірки сприятимуть розвитку найбільш перспективних в умовах ринку видів підприємств: міжгалузевих концернів об’єднань, акціонерних товариств, асоціацій, орендних і спільних підприємств, кооперативів та комерційних банків.
» следующая страница »
1 ... 8 9 10 11 12 1314 15 16 17 18 ... 242