Основи аудиту

Методи і прийоми аудиту

З метою обгрунтування думки щодо достовірності фінансової звітності і поставленої мети аудиторської перевірки аудитору потрібно зібрати ауди­торські докази, які мають відповідати певним вимогам щодо їх кількості і якості.

Стосовно кількості повинна забезпечуватися необхідна їх достатність та обгрунтованість вибіркових досліджень; щодо якості — достовірність, незалежність джерел інформації та релевантність: своєчасність, відповідність завданням аудиту, суттєвість.

Кількість доказів визначається поняттям достатності обгрунтування висновку згідно з вибірковою перевіркою, яка залежить від оцінки влас­тивого ризику та ризику контролю.

Відповідно до міжнародної практики США і Великобританії прий­маються до уваги такі фактори, як стан економіки, галузі, системи внут­рішнього контролю, професійний рівень аудитора, порушення з боку ке­рівництва [16,с.9.08;22,с.3.203]. В зв’язку з тим, що в міжнародній прак­тиці аудитор на основі аналізу самостійно приймає рішення щодо обсягу перевірки, широко застосовуються прийоми статистичного дослідження, оцінки відхилень тощо.

Якість аудиторських доказів не залежить від їх кількості. Вона ха­рактеризується достовірністю та доречністю.

Міжнародний досвід доводить, що найбільш надійними є свідчення, отримані у результаті виконання тестів, отриманих аудитором при прове­денні аудиту.

Усні докази є менш надійними, а випадково почуті зовсім не прийма­ються до уваги аудитором.

Стандартами США і Великобританії передбачений контроль процесу отримання інформації. Так, якщо аудитор не присутній під час проведен­ня інвентаризації активів, цінних паперів, то рівень довіри її результатів суттєво знижується, хоча це є основним прийомом підтвердження реаль­ного існування цих активів.

Якісною оцінкою свідчень є їх релевантність, яку оцінюють відпо­відно до завдань аудиту та процедур, що виконує аудитор під час прове­дення аудиту. Наприклад, процес проведення інвентаризації дає змогу переконатися у реальній наявності цінностей, але не може підтвердити їх оцінку, повноту обліку, права власності, наявність зловживань тощо.

Позаяк суттєвість є критерієм релевантності, не можна забувати про те, що потрібно при проведенні аудиторської перевірки брати до уваги тільки суттєві свідчення. Рівень урахування кількісних і якісних харак­теристик під час оцінки отриманих свідчень щодо їх суттєвості наведений на рис.6.2.

Рис. 6.2. Взаємозалежність між аудиторськими доказами, ризиком та суттєвістю

Інформація рис. 6.2 свідчить про те, що якість аудиторських доказів пов’язана з рівнем ризику та рівнем суттєвості.

Якщо властивий ризик та ризик контролю високі, при цьому повин­на бути більша кільість свідчень, до яких є вищий рівень довіри, рівень допустимої помилки підвищується; в умовах низького властивого ризи­ку та ризику контролю аудитор може довіряти внутрішнім доказам, при цьому рівень суттєвості помилки знижується.

З метою отримання доказів аудитор має застосовувати при аудиті не­обхідні методи та прийоми. Під час проведення аудиторської перевірки необхідно виконувати не лише спеціальні тести, а враховувати і загально- наукові дослідження, як методи аналізу, синтезу, індукції, дедукції. Ви­біркові дослідження потребують застосування прийомів загальної та ма­тематичної статистики, теорії ймовірності, ігр тощо.

Слід зауважити, що професйні стандарти розглядають лише спец­іальні прийоми отримання аудиторських доказів [16,с.9.07-9.10], які под­іляються на тести узгодженності та тести підтвердження (рис.6.3).

Рис.6.3. Класифікація прийомів і процедур отримання аудиторських доказів у міжнародній практиці   « Содержание » следующая страница » 1  ... 105 106 107 108 109 110111 112 113 114 115  ... 242