Ці критерії достатності та надійності взаємопов’язані між собою. Достатність є виміром кількості аудиторських доказів, належність виміряної якості та надійності.
Під час аудиторської перевірки аудитор спирається на аудиторські докази, які мають переконливий характер.
Формулюючи аудиторський висновок, аудитор не здійснює суцільної перевірки всієї інформації, а визначає тільки основні її елементи, що характеризують стан діяльності підприємства. Необхідним є те, що аудитор повинен одержати аудиторські докази стосовно кожного суттєвого твердження фінансової звітності. На їх достовірність впливають такі фактори:
• оцінка характеру та величини ризику на всіх етапах аудиторської перевірки;
• досвід попередніх аудиторських перевірок;
• надійність, реальність та достовірність облікової інформації;
• виявлення фактів помилок чи шахрайства.
Класифікація доказів здійснюється залежно від подачі інформації (на прямі і непрямі).
Прямі докази — це докази, що підтверджуються первинними документами; непрямі — це свідчення, які не мають ніякого відношення питання, що досліджується.
Залежно від джерел одержання інформації докази поділяються на: внутрішні, зовнішні і комбіновані:
• до внутрішніх доказів відноситься інформація, одержана від клієнта;
• до зовнішніх належить інформація, одержана від третіх осіб, комбіновані докази вміщують інформацію, отриману від клієнта і підтверджену зовнішніми джерелами.
Аудитор, одержавши інформацію в період проведення аудиту, повинен повністю переконатися у тому, що його думка правильна, справедлива і має цінність для вирішення дослідницької проблеми. Наприклад, доказ того, що на підприємстві перекручена звітність по руху грошових коштів, не є цінною для вирішення питання щодо підтвердження наявності дебіторської заборгованості.
За характером одержання аудиторські докази поділяють на: візуальні, документальні та усні.
Достовірні докази мають бути доречними. Наприклад, аудитор, перевіряючи своєчасність виплати заробітної плати згідно з платіжною відомістю, та провівши тестування з цієї процедури, встановив, що в окремих випадках суми депонованої заробітної плати не були своєчасно віднесені бухгалтером на рахунок 662 «Депонована заробітна плата», а зроблені некоректні бухгалтерські проводки. Цей доказ свідчить про недостовірність ф. №3 «Звіт про рух грошових коштів». У цьому випадку стосовно однієї мети докази будуть доречними, стосовно іншої — ні, позаяк сутність доречності визначається метою аудиту.
На достовірність доказів впливають ряд факторів. Фактори, що впливають на достовірність доказів, наведені в табл. 6.1.
Таблиця 6.1. Перелік факторів, що впливають на достовірність доказів
Похожие книги
|