Основи аудиту

Аудиторські докази, їх класифікація

Законом України «Про аудиторську діяльність» [1] та міжнародним стандартом 500 «Аудиторські докази» [11] та МСА 720 «Інша інформація в документах, що містять перевірені фінансові звіти» передбачено здійсню­вати аудитором аналіз та оцінювати інформацію, яка отримана на підставі аудиторських доказів з метою формування висновку (дод. 14, 15).

У процесі аудиту нагромаджуються докази достовірності фінансової звітності, які оформлюються документально і називаються робочими до­кументами аудитора. Але традиційно до аудиторських свідчень відносять інформацію щодо достовірності фінансової звітності. Загалом процес аудиту розглядається як пізнання істини, одержання доказів, донесення одержа­ної інформації аудитором до користувачів шляхом видачі об’єктивних вис­новків аудитора. Процес здійснення операцій — це дослідження фактів ми­нулого. Кожна господарська операція відображається в певних докумен­тах, де чітко проявляється дія закону всебічного взаємозв’язку явищ і загального відображення матеріального світу, що дозволяє аудитору вста­новити законність, достовірність і реальність їх відображення.

Об’єктивне відображення господарських операцій повинне підтвер­джуватися доказами.

У літературних джерелах поняття доказів трактується як фактичні свідчення про обставини, що мають важливе значення для прийняття уп­равлінських рішень.

Докази — це свідчення, які відображають будь-який факт і є незапе­речними.

Згідно з міжнародним стандартом аудиту 500 «Аудиторські докази» термін «Аудиторські докази» означає інформацію, яку аудитор викорис­товує для формування висновків, на яких грунтується аудиторська дум- 150 ка; вони охоплюють інформацію, що міститься в облікових записах [11, с. 408]. На думку економістів Я. П. Кулаковської і Ю. В. Піча, ауди­торські докази — це документально підтверджена інформація, зібрана аудитором під час перевірки, яка підтверджує висновки аудитора щодо будь-якої дії господарюючого суб’єкта [21, с. 221], окрім того, доказ може стати підтвердженням або спростуванням існування тієї або іншої події чи дії. Аудиторські докази залежать від джерел їх отримання. Основними джерелами їх ортимання є:

•  інформація первинних і зведених документів;

•  облікові регістри бухгалтерського обліку;

•  фінансова звітність підприємства (баланс, звіт про фінансові резуль­тати, звіт про рух грошових коштів, звіт про власний капітал, при­мітки до річного звіту);

•  матеріали проведених інвентаризацій;

•  розрахунки відомостей бухгалтерії, податкові декларації, контрак­ти, калькуляції, засновницькі документи;

•  матеріали перевірок органів податкової служби та матеріали прове­дених документальних ревізій, аудиторські перевірки;

•  письмові заяви осіб, доповідні записки матеріально відповідальних та посадових осіб підприємства, замовників;

•  оперативна, статистична та податкова звітність.

Докази отримують шляхом застосування фізичних оглядів, підтвер­джень залишків на рахунках бухгалтерського обліку, аналізу документів, отриманих від підприємств, третіх осіб, аналітичних досліджень за ми­нулі роки, майбутніх періодів та усної інформації осіб підприємства, орга­нізацій, установ.

Аудиторські докази необхідно одержувати шляхом поєднання тестів системи контролю і процедур перевірки на суттєвість. «Тести системи контролю» — це тести, що виконуються для одержання аудиторських до­казів щодо відповідності структури та ефективності функціонування си­стем обліку та внутрішнього контролю.

«Процедури перевірки на суттєвість» — це перевірки, що виконують­ся для одержання аудиторських доказів з метою виявлення суттєвих пе­рекручень у фінансовій звітності. Такі процедури бувають двох типів: у вигляді перевірки операцій і залишків по рахунках та проведенні аналі­тичних процедур [10].

 

« Содержание

» следующая страница »
1  ... 100 101 102 103 104 105106 107 108 109 110  ... 242