Концепції інституціональної економічної теорії в управлінні розвитком соц-екон. систем

За цих умов віддача від придбання ліцензій є невисокою. Окрім того, що експортуються застарілі технології, незадовільною є загалом структура придбаних ліцензій. Так, у 2002 р. зареєстровано 884 ліцензійні угоди, у т. ч. 557 - на товарні знаки, 260 - на винаходи, 51 - на промислові зразки, 16 - на корисні моделі. Серед угод на винаходи 24 % припало на галузь харчової промисловості, (причому на лікеро-горілчану - 20 %), 20 % - на медичну сферу, 8 % - на видобувні галузі, 5 % - на металургію, 2 % - на машинобудування, 7 % - на приладобудування [35, с. 188, 189, 313, 332, 333]. За 2001-2002 рр. з огляду на таку структуру придбання ліцензій не змінило на краще ситуацію в промисловості. Відбулося лише незначне (з 12,0 до 15,8 % за 1999-2003 рр.) зростання частки високотехнологічних товарів в експорті [55].

Становище ускладнювалося і тим, що ліцензійні угоди, за якими зде­більшого здійснювалася модернізація виробництва, поєднувалися із давальниць­кими схемами і переважна кількість продукції вивозилася з України. Це особливо характерно для легкої промисловості, де іноземні інвестори модернізують під­приємства, завозять заготовки, тканини, лекала і вивозять до 90 % виробленої продукції. Інколи підприємство, перетворюючись на сировинний придаток парт­нера, навіть занепадало, про що свідчить, зокрема, негативний досвід співро­бітництва Хмельницького ВАТ “Укрелектроапарат” з німецькою фірмою АВВ на початку 90-х років. (З великою ймовірністю можна говорити, що прорахунки при укладанні угоди про створення спільного підприємства в даному випадку були допущені не лише через недосвідченість чиновників, але і з урахуванням отри­маної ними позалегальної вигоди).

Звичайно, іноземні інвестори не зацікавлені у підвищенні конкуренто­спроможності українських підприємств. А. Сухоруков, аналізуючи поведінку іно­земних інвесторів, що здійснювали прямі інвестиції в українську економіку, ха­рактеризує її як недобросовісну, спрямовану на скидання у країну застарілих технологій; захоплення перспективних сфер економіки країни-реціпієнта; згор­тання виробництва і науково-технічних робіт з метою переведення їх за кордон; купівлю підприємства з метою його перепродажу, перетворення у технологічний придаток. Про це свідчать випереджуючі темпи зростання приросту прямих іно­земних інвестицій (ПІІ) порівняно з темпами зростання доходу від них (табл. 2.2). Причому доходи від своєї власності нерезиденти майже повністю репатріюють. Так, у 2002 році ними було реінвестовано в українську економіку лише 1,7 % від отриманих доходів [55].

Таблиця 2.2

Динаміка чистого приросту прямих іноземних інвестицій в Україні та отримання доходів від них (млн дол.) [55]

Показник	Рік
1998	2001	2002
Чистий приріст ПІІ	718	531	784
Доход від ПІІ	65	79	105

Можна було б очікувати, що за цих умов керівники вітчизняних під­приємств будуть активніше здійснювати інноваційну діяльність за рахунок за­лучення коштів внутрішніх інвесторів, зокрема, через емісію акцій. Однак відсут­ність розвиненого фондового ринку унеможливлювала залучення коштів цим способом. Позичкові ж кошти виявилися надто дорогими, щоб їх можна було використати для фінансування довгострокових інноваційних проектів, що особ­ливо важливо для промислових підприємств. В результаті їх інноваційна актив­ність виявилася дуже низькою.

Характеризує швидкість впровадження наукових розробок в економіку так званий “індекс інновацій”. За цим показником світовими лідерами є США, Тай­вань, Фінляндія, Швеція та Японія. Україна займає 38-ме місце [4]. Так, аналіз даних Держкомстату України і їх наступне опрацювання показало, що у 2004 р. інноваційну діяльність здійснювало тільки 0,8 % промислових підприємств Ук­раїни - розраховано за [52, с. 85, 352]. Результативність їх інноваційної діяльності проявилась у освоєнні випуску нової продукції. Проте обсяги її були незначними. Зокрема, питома вага промислової продукції, освоєної вперше в Україні, у за­гальному її обсязі в 2001 р. склала 5,6 %, у тому числі принципово нової - 3,1 % (розраховано за [52, с. 30, 340]; У 2002 році ці показники дещо змінились і склали відповідно 6,2 і 2,8 % [53, с. 31, 362]. У 2004 р. обсяг інноваційної продукції склав

 

« Содержание

» следующая страница »
1  ... 83 84 85 86 87 8889 90 91 92 93  ... 241