Території, на яких створюються спеціальні (вільні) економічні зони, повинні відповідати таким вимогам:
- мати сприятливе транспортно-географічне розташування;
- розміщуватися поблизу або мати розвинуту мережу комунікацій
—великих транспортних вузлів, морських портів, автомобільних шляхів і залізниць міждержавного сполучення, міжнародних аеропортів, транспортних коридорів;
- бути наближеними до державного кордону України;
- мати достатній ресурсний потенціал (природно-кліматичні умови, корисні копалини, трудові ресурси, науково-виробничий потенціал і т.п.);
- бути із об’єктами, забезпеченими виробничою та соціальною інфраструктурами;
- не мати обмежень екологічного характеру.
Зазначеним критеріям створення і розташування СЕЗ відповідають такі регіони України:
для зовнішньоторговельних — Закарпатська, Волинська, Львівська, Одеська, Миколаївська, Херсонська області та Автономна Республіка Крим;
для виробничих — майже всі промислові регіони України;
для науково-технічних — Київ, Харків, Одеса, Львів і прилеглі до них території;
для туристично-рекреаційних — Автономна Республіка Крим, Закарпатська, Львівська, Чернівецька та Івано-Франківська області.
Нині процес створення спеціальних економічних зон в Україні заморожений. Це пов’язано з неоднозначним трактуванням переваг та недоліків таких зон органами влади та управління України, а також дуже специфічним ставленням до них з боку міжнародних фінансових організацій.
Спільні підприємства (СП). Принципи створення спільних підприємств. Однією з перших серйозних ознак становлення країн на шлях ринкової модернізації було створення СП майже одночасно з появою кооперативного руху. Нині більшість з них діє в усіх східноєвропейських і прибалтійських країнах, СНД, Китаї, В’єтнамі, Монголії, вони почали з’являтись на Кубі та в Албанії.
СП розглядається в країнах СНД як одна з найскладніших форм прямих виробничих і науково-технічних зв’язків у порівнянні із спеціалізацією і кооперацією. На відміну від спеціалізації і кооперації, коли сторони домовляються про співробітництво і виконання конкретного завдання або однозначного проекту шляхом розподілу обов’язків згідно з профілем сторін, СП представляє собою об’єднання двох або більше учасників, які поєднують свої основні фонди, матеріальні і фінансові ресурси, науково-технічний і виробничий досвід для організації нового самостійного підприємства.
СП має самостійний баланс та діє на основі самофінансування та самоокупності. Необхідною умовою діяльності СП є конвертованість національної валюти. Неконвертованість валюти не дозволяє обмінювати її на грошові одиниці інших країн для здійснення платежів за куплені закордоном товари, погашення кредитів, виплати іноземним спеціалістам зарплати, купівлі іноземних цінних паперів.
Партнери по СП мають спільні права: право на власність, управління створеним підприємством, розподіл прибутку. Вони ж разом не- суть відповідальність за можливі збитки.
Створення СП фірмами західних країн дає можливість залучати нову техніку і технологію, скеровувати в ці країни продукцію СП, використовувати можливості партнера.
Негативний вплив на розвиток СП справляють недосконалість системи банківського обслуговування, відсутність фінансових компаній, які спеціалізуються на лізингу та інших формах кредитування експорту, неможливість залучення іноземних банків до кредитування і фінансування діяльності СП, відсутність спеціалізованих фірм із маркетингу вироблених СП товарів, гнучкої системи податкових пільг для заохочення створення наукомісгких СП, які впроваджують прогресивні технології.
Метою створення СП є отримання прибутків через об’єднання ділових можливостей фірм різних країн.
» следующая страница »
1 ... 89 90 91 92 93 9495 96 97 98 99 ... 169