- зони прикордонної торгівлі — частина території держави на кордоні з прилеглими країнами, де діє спрощений порядок перетинання кордону та торгівлі;
- зони експортної промисловості - товари, запасні частини для машин, обладнання, різні компоненти з різних країн світу завозяться без мита для подальшого складання й експорту готових виробів. Широко відома в світі зона експортної промисловості в околицях Дубліна
— “зона аеропорту Шеннона”, яка була заснована в 1959році. Тутство- рено багато підприємств високої технології — понад 90 фірм, на яких зайнято майже 5 тис. чол. Надзвичайно прозора й ефективна система преференційного режиму (не стягуються податок на прибуток і ПДВ, корпоративний податок становить лише 10 %, субсидії надаються на пільгових умовах, встановлюються зменшені податки на землю) стала основним фактором для залучення іноземних інвесторів і створення багатогалузевого виробництва. Внаслідок цього зона перетворилась у канал, який з'єднує економіку регіону з світовим господарством, призводить до процвітання цього раніше відсталого регіону, сприяє зайнятості населення;
- комплексні спеціальні (вільні) економічні зони об’єднують елементи зон різних типів.
Як свідчить світова практика, в зонах щорічно на 9-22 % зростає кількість збережених та новостворених робочих місць, причому близько 60 % останніх припадає на підприємства з іноземними інвестиціями, технологічно пов’язані з національними підприємствами. Середньорічні темпи зростання промислового виробництва у ВЕЗ становлять 130-175 %, що сприяє збільшенню бюджетних надходжень як від самої зони, так і від території її розташування: середній річний приріст бюджетних надходжень від ВЕЗ становить 10-15 %.
Характерною рисою ВЕЗ є те, що в них не розвивається матеріало- й енергокапіталоємні виробництва, а домінуючими видами виробництва стали складання електронних компонентів: телевізорів, радіоапаратури, магнітофонів, комп’ютерів, а також автомобільних вузлів, виробництво взуття.
В основі такої спеціалізації лежить прагнення інвесторів отримати віддачу у вигляді прибутків, але важливою є і та обставина, що ця мета не вступає у протиріччя з інтересами країн, які створюють ці зони: вони також зацікавлені в насичені свого ринку тими чи іншими товарами.
Перші спеціальні економічні зони (СЕЗ) у Китаї були створені урядовим декретом 1978 року у провінції Шеньчжень. З використанням можливостей цієї зони тут створено більш як 1,2 тис. підприємств на базі іноземного капіталу з кількістю зайнятих понад 1 млн чол.
Реалізація політики відкритості зовнішньому світові спиралася на формування ВЕЗ спочатку в чотирьох регіонах — Шеньчжень, Шань- тоу,Чжухай, Сямень, — азгодом — на острові Хяйнань і в мережі відкритих приморських міст. Сьогодні можна виділити кілька типів таких зон, які так чи інакше представлені по всій країні. Це — особливі райони, зони науково-технічного розвитку у приморських містах, зони новітніх техніки та технологій, безмитні зони.
Політична й економічна стабільність, незмінність законодавчої бази, дешевизна робочої сили, наявність природних ресурсів і надзвичайно місткого ринку збуту, а також інші вихідні передумови Китаю сприяли створенню тут спеціальних зон різних типів. Через них у країні здійснюється майже 18 % зовнішньоторговельного обороту, а обсяги виробленої на їх території продукції становлять у її національному продукті близько 15 %.
Китайський уряд виступає за розширення таких зон. Позитивному впливу ВЕЗ сприяли радикальні заходи, спрямовані на створення необхідних правових, соціально-економічних і організаційних умов для іноземних фірм. До них відносяться: суттєві податкові пільги, можливості вільного використання прибутків, ліквідація бюрократичних процедур і втручання влади в питання фірм, а найголовніше - конвертована валюта в зонах. Враховуючи набутий досвід, уряд Китаю приступив до створення вздовж океанічного побережжя так званого “східного поясу” з режимом зони, до складу якої входить 14 міст, що виробляють близько 20 % промислової продукції країни.
» следующая страница »
1 ... 86 87 88 89 90 9192 93 94 95 96 ... 169