Розвиток міжнародної економічної інтеграції
3.2.1. Європейські інтеграційні процеси
Історичні умови виникнення Європейського Союзу. Найрозвинутішою формою інтеграції в світі вважається об’єднання західноєвропейських країн у Європейський Союз (ЄС), який у перспективі планується як зона формування єдиного економічного простору в Європі. В античні часи поняття “Європа” було відсутнє. Замість цього існував єдиний етно-соціальний регіон — Римський мир, який об'єднував середземноморські прибережні держави Африки, Близького Сходу та Європи. При Цезарі (середина І ст. до н.е.) західна частина цього величезного регіону (на відміну від східної) практично стає зоною єдиної валюти — римського динару. Саме при Цезарі розпочинається регулярна чеканка золотих монет. Входження єдиної монети в обіг посилює владу Риму над провінціями. Інтегруюча сила грошей використовується ними для втілення імперських амбіцій.
Дещо пізніше гроші як інтеграційний фактор використовуються вже в рамках, так званих, монетних конвенцій і союзів — “угоди між державами про стандартизацію ваги і проби монет і їх взаємний прийом... ” Такі угоди мали місце ще в середні віки, а в XVIІ -XVIII сто - літтях вони стали майже всеєвропейською практикою: конвенції німецьких держав укладаються в 1753, 1836-1838 рр., Австро-німець- кий монетний союз — у 1857, Скандинавський монетний союз функціонує з 1672 по 1924 рр. У 1865 р. за ініціативи Франції створюється Латинський монетний союз, який об'єднує її з Бельгією, Італією, Швейцарією, Болгарією, а з 1868 р. — з Грецією. Мета Латинського союзу — уніфікація чеканки золотих і срібних монет та підтримка стійкого грошового обігу на базі біметалізму. Після Першої світової війни чеканка срібних монет відміняється, відбувається перехід до паперових грошей, а союз втрачає своє значення і до кінця 1926 року розпадається. Зупинимося детальніше на генезисі і реалізації концепції економічного об- ' єднання Європи.
Ще 1849 рокув Парижі на Євроконгресі пацифістів В. Гюго проголошує ідею створення Сполучених Штатів Європи, яку в 30-х роках висував італійський революціонер, засновник організації “Молода Європа” Д.Мадзіні.
На першому панєвропейському конгресі 1926 року у Відні проголошується створення Панєвропейського союзу, але світова економічна криза, а пізніше Друга світова війна відкладають реалізацію цього проекту.
І лише з 1951 року розпочалося створення ЄС, коли в результаті підписання Паризького договору утворилось дві міжнародні організації
—Європейське об’єднання вугілля та сталі (ЄОВС), яке об’єднувало кам’яновугільну, залізорудну і металообробну промисловості Франції, Італії, Бельгії, Нідерландів, Люксембургу, ФРГ та “Євроатом” — органі- зацю, яка об’єднувала країни для розробки і використання атомної енергії в мирних цілях. Ці дві організації були попередниками утворення Європейського спільного ринку. Подальший розвиток ЄС отримав після Мессінської конференції (червень 1955 року), на якій був обговорений меморандум Бенілюкс про європейську інтеграцію. Мова йшла про створення єдиної Європи шляхом розвитку спільних інститутів, поступового злиття національних економік, створення Спільного ринку й успішного узгодження соціальної політики. Європейську Економічну Співдружність (ЄЕС), або “Спільний ринок”, було утворено на основі Римської угоди від 25 березня 1957 року, яку підписали представники Бельгії, Італії, Люксембургу, Німеччини і Нідерландів.
Згідно з цією угодою кожна країна-учасниця здійснює таку економічну політику, яка передбачає ліквідацію національних бар’єрів на шляху торговельного обороту і різних операцій та угод, пов’язаних з вільним рухом товарів, робочої сили, послуг і капіталу, а також зміцнення своєї валюти та підтримки рівноваги свого платіжного балансу.
» следующая страница »
1 ... 63 64 65 66 67 6869 70 71 72 73 ... 169