Міжнародні економічні відносини

З 1 січня 1994 року ЄЕС перетворюється в Європейський Союз (ЄС). Кількість країн-учасниць поступово збільшується з 6 в 1958 році (ФРН, Франція, Нідерланди, Бельгія, Люксембург та Італія) до 12 в 1990 р. (оскільки в 1969 р. в Гаазі було прийнято рішення про розши­рення спільноти і поглиблення інтеграції, то з 1 січня 1973 р. до “шістки” приєднались Данія, Ірландія, Великобританія, в 1981 р. — Греція, а в 1986 р. — Іспанія, Португалія), і нині — до 15 (у 1995 р. до ЄС вступили Фінляндія, Швеція і Австрія).

1960 року в Європі починає функціонувати міжнаціональна зона вільної торгівлі — Європейська асоціація вільної торгівлі (ЄАВТ), до­говір про створення якої був підписаний 20 листопада 1959 р. Спочат­ку зональний режим діяв на території 7 країн, так званий, “ринок семи” (Австрія, Великобританія, Данія, Норвегія, Португалія, Швейцарія, Швеція). У 1961 р. до ЄАВТ приєдналася Фінляндія в якості асоційо­ваного члена, аз 1970 р. —Ісландія. У 1973 р. із ЄАВТ вийшли Великоб­ританія і Данія, у 1986 р. — Португалія. З січня 1995 року у зв'язку із вступом трьох раніше згаданих країн у ЄС в Асоціації залишаються Ісландія, Ліхтенштейн, Норвегія і Швейцарія.

В основі ЄАВТ лежить зона вільної торгівлі, де відмінені митні тари­фи і кількісні обмеження, але відсутній єдиний зовнішній тариф. Діяль­ністю ЄАВТ керує Рада у складі ради міністрів чи постійних глав деле­гацій, основним завданням якої є: розробка рекомендацій і виконання

урядами країн-членів угод, укладених у рамках асоціації. Поточними справами керує Секретаріат. Штаб-квартира знаходиться у Женеві.

У1991 р. ЄСі ЄАВТ підписали угоду про створення Європейського економічного простору. Згідно з договором країни-члени ЄАВТ з 1 січня 1993 р. включають у свої національні законодавства законодавчі акти, що стосуються вільного переміщення товарів, капіталу і послуг, а також політики ЄС у галузі конкуренції. Таким чином, починаючи з 60-х років і дотепер, Західна Європа об’єднана в два економічних аль­янси - ЄЕС (ЄС) і ЄАВТ.

З розвитком ЄС у липні 1967 р. була сформована відповідна інсти- туційна структура наднаціонального регулювання. Система управлін­ня Європейським Союзом включає:

Ралу Міністрів — вищий орган організації, наділений законодавчою владою. До складу Ради входять п’ятнадцять глав держав ЄС та їхніх урядів, тобто від кожної держави до складу Ради входить по одному представнику. Рада Міністрів визначає загальні політичні цілі та на­прямки, приймає відповідні рішення з питань поточної політики. Скли­кається два рази на рік на рівні глав держав та урядів. Для обговорення кожного окремо взятого питання (наприклад, фінансові проблеми, сільське господарство, зовнішньоекономічна діяльність) до роботи Ради залучаються міністри з держав-учасниць, які відповідають за це конкретне питання. Рада Міністрів згідно до своїх правил забезпечує координацію економічної і валютної політики країн ЄС.

Європейську Комісію — постійний виконавчий орган, який здійснює контроль за практичним втіленням Європейських угод мит­ним режимом, податковою політикою, функціонуванням аграрного ринку, валютною політикою. Крім цього, члени Європейської Комісії виконують рішення Ради Міністрів, готують пропозиції щодо розши­рення ЄС та спільного законодавства. Комісія ЄС готує матеріали для Ради Міністрів та забезпечує злагоджену діяльність ЄС. Комісія здійснює постійний аналіз економічної валютної і фінансової ситу­ації в ЄС.

Європейський парламент — консультативний орган ЄС, асамблея 626 членів, які з 1973 року обираються через прямі таємні вибори громадя­нами всіх 15 країн-учасниць.

Члени Парламенту вивчають пропозиції щодо законодавства та зат­верджують бюджет. Вони приймають спільні з Радою Міністрів рішен­ня з окремих питань та наглядають за роботою Ради ЄСі Європейської комісії.

110

Європейський Сул — забезпечує вирішення спільних питань і функ­ціонування провідних правових основ Європейського Союзу. Члени Суду призначаються за загальною згодою урядів ЄС. Потрібно відміти­ти, що його постанови з конкретних спірних питань не підлягають об­говоренню і є обов’язковими для виконання національними органами влади та управління.

 

« Содержание


 ...  69  ... 


по автору: А Б В Г Д Е Ё Ж З И Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Э Ю Я

по названию: А Б В Г Д Е Ё Ж З И Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Э Ю Я