У1978 роцікраїни ЄЕС укладають угоду про створення Європейської валютної системи (ЄВС), яка вступає в дію 1979 року і забезпечує скоординоване вільне коливання національних валют по відношенню до долара. Одночасно створюється розрахункова загальноєвропейська валютна одиниця — ЕКЮ (European Currency Unit, ECU), своєрідна квазівалюта, попередниця євро. Таким чином, Західна Європа відповідає на очевидну вичерпаність функцій Бреттон-Вудської валютної системи, яка з 1945 р. практикувала фіксовані обмінні курси. Через чотири роки утворюється Європейський фонд валютного співробітництва, який здійснює емісію екю і цільове кредитування країн фонду для підтримки їх внутрішніх валют.
Наступний крок західноєвропейська валютна інтеграція зробила 1985 року, коли вступив в силу Акт про єдину Європу, який передбачає загальноекономічну інтеграцію з об’єднанням ринку товарів, праці та капіталу.
1988 року в Ганновері на самміті ЄЕС у звіті президента Єврокомісії Ж.Делора говорилось про плани створення центральної банківської системи і введення загальної євровалюти.
У квітні 1989 року було прийнято рішення ЄЕС про заснування Комітету Делора з питань економічного та валютного Союзу, запропонована програма якого розглядалася і була схвалена в 1990 році на сесіях Європейської Ради в Мадриді (червень) і Римі (грудень).
Процеси регіональної інтеграції посилились після підписання в лютому 1992 року представниками держав-членів ЄС Маастрихтської угоди (Нідерланди), яка визначила шляхи трансформації ЄЕС в Європейський Союз, тобто в економічний, політичний і валютний союз якісно нового рівня та вступила в силу з 1 листопада 1993 року і стала найбільшим політичним та правовим актом в історії Європейської інтеграції.
Відповідно до Маастрихтської угоди проголошено мету вироблення оборонної політики, передбачено створити економічне і політичне об’єднання європейських країн із спільними органами управління, єдиною фінансовою системою і грошовою одиницею — євро. Передбачено створення спеціального фонду для фінансової допомоги менш розвиненим країнам — Греції, Ірландії, Іспанії, Португалії. Учасники угоди взяли зобов’язання значно поглибити співробітництво в галузі освіти, охорони здоров’я та навколишнього середовища, захисту інтересів споживачів, імміграційної політики. Було прийнято рішення про створення єдиної системи законодавства з питань трудових відносин, зокрема сприяння зайнятості населення, поліпшення умов життя і праці, вирівнювання заробітної плати в країнах ЄС.
В економічній сфері Маастрихтські угоди управління єдиної європейської валюти, єдиного Центрального Банку, тобто визначити підходи до утворення Європейського економічного та валютного союзу.
Угодами передбачаються посилення ролі інститутів Європейського співробітництва у регулюванні економіки. У зв’язку з цим важливе значення мають положення договору про створення валютного союзу та організацію Європейської системи центральних банків, які покликані здійснювати контроль за кредитами та грошовим обігом у країнах ЄС, розроблятимуть заходи, спрямовані на зниження темпів інфляції.
Згідно з підписаними в Маастрихті угодами для участі в економічному і валютному союзі (ЕВС) країни повинні відповідати таким критеріям (так званим, маастрихтським критеріям чи критеріям конвергенції) (табл. 3.6):
- дефіцит держбюджету не повинен перевищувати 3 % ВВП;
- державний борг не повинен перевищувати 60 % ВВП;
- темпи інфляції не повинні перевищувати середній показник трьох країн-кандидатів з мінімальною інфляцією більш ніж на 1,5 пункта;
- довгострокові облікові ставки не повинні перевищувати середній показник країн з мінімальною інфляцією більш ніж на 2 пункти;
- валюта країни повинна бути присутня в механізмі обмінних курсів європейської валютної системи не менше двох років.
» следующая страница »
1 ... 66 67 68 69 70 7172 73 74 75 76 ... 169