Міжнародні економічні відносини

ня екологічних прав громадян, проведення досліджень актуальних еко­логічних проблем.

Закон України від 18.01.2001 р. “Про об’єктипідвшценоїнебезпе- ки” є прикладом гармонізації норм про екологічну безпеку з міжна- родно-правовим регулюванням, зокрема Конвенцією ООН про транс­кордонний вплив промислових аварій від 17.03.1992 р. та Директивою Ради Європейського Союзу про небезпеку значних аварій, властивих деяким видам промислової діяльності від 24.06.1982р. №82/501-ЄЕС.

У липні 1999 р. Україна ратифікувала Базельську Конвенцію про контроль за транскордонним переміщенням небезпечних відходів та їх видаленням. 26.09.2002 р. Україна приєдналася до Роттердамсь- кої конвенції про процедуру попередньо обґрунтованої згоди віднос­но окремих небезпечних хімічних речовин та пестицидів у міжна­родній торгівлі, прийнятої 10 вересня 1998 року. Конвенція спря­мована на врегулювання міжнародної торгівлі окремими небезпеч­ними хімічними речовинами з метою охорони здоров’я людини та навколишнього природного середовища від потенційного шкідли­вого впливу та заохочення їх екологічно обґрунтованого викорис­тання шляхом сприяння обміну інформацією, запровадженням про­цедури прийняття рішень щодо їх імпорту та експорту на національ­ному рівні.

Законом України “Про ратифікацію Конвенції про доступ до інфор­мації, участь громадськості в процесі прийняття рішень та доступ до правосуддя з питань, що стосуються довкілля” від 6. 07. 1999 р. визна­чено обов’язки держави розробляти, а науковців досліджувати ефек­тивні правові механізми реалізації екологічних прав громадян, схвале­них Конвенцією: права на сприятливе для здоров’я та добробуту; пра­ва на доступ до інформації; на участь громадськості в прийнятті рішень, правовими формами якого є право на обговорення проектів законо­давчих актів, проектів будівництва, проектів рішень, участі у проведенні громадської екологічної експертизи щодо зазначеного переліку видів діяльності; права на доступ до правосуддя з цих питань.

Варто зазначити, що в Україні сфера ресурсних платежів все ще залишається “зоною неузгодженості” з міжнародними стандартами, що створює проблеми в інвестиційному плані, в приватизаційних процедурах і при геолого-економічних оцінках родовищ корисних копалин.

Міжнародні зобов’язання українською стороною виконуються по­гано — існує заборгованість нашої держави перед ООН щодо сплати внесків з глобальних та регіональних природоохоронних конвенцій, однією зі сторін яких є Україна.

Незаперечним є той факт, що інтеграція України до системи міжна­родної екологічної безпеки вимагає нового перегляду проблеми еко- логізації суспільного виробництва і приведення національного зако­нодавства у сфері охорони довкілля у відповідність з існуючими нор­мами міжнародного права.

Тому вважаємо за доцільне:

-  розробити конкретні заходи щодо виконання Україною фінансо­вих зобов’язань відповідно до міжнародних договорів України з при­родоохоронних проблем;

-  завершити процес приєднання до міжнародних конвенцій та угод, зокрема запобігання опустелюванню, Дунайської, малих китоподібних, до Протоколу з охорони навколишнього природного середовища Ан­тарктики (Мадридський протокол) тощо;

-  вдосконалити структуру та принципи побудови національного екологічного законодавства;

-   здійснити аналіз нормативно-правових актів України щодо їх відповідності вимогам законодавства Європейського Союзу.

Розв’язання екологічних проблем, викладених вище, неможливе без широкого та активного міжнародного співробітництва. Це зумовлено:

-   глобальним характером багатьох екологічних проблем;

-  транскордонним характером забруднення;

-   міжнародними зобов’язаннями України щодо охоронидовкілля;

-  вигодами від міжнародного обміну досвідом та технологіями, можливостями залучення іноземних інвестицій.

 

« Содержание

» следующая страница »
1  ... 159 160 161 162 163 164165 166 167 168 169