Міжнародні економічні відносини

Міжнародне співробітництво в галузі ядерної та радіаційної безпе­ки здійснюється Україною з МАГАТЕ і Європейським Союзом у рам­ках програми TACIS, а також на двосторонній основі — з СПІА, ФРН, Канадою, Швецією та Японією.

В межах угоди про науково-технічне співробітництво між Російсь­кою Федерацією та Україною, починаючи з 1996-1997 pp. до 2005 р. реалізується проект Міждержавної програми “Геоекологія зони сти­ку суходіл-море”, яка присвячена розробці та впровадженню систе­ми практичних заходів щодо забезпечення сталого розвитку геоеко- системи контактних зон суша-море на підставі комплексного дослід­ження стану та взаємодії чотирьох суміжних геосистем (літосфера, гідросфера, атмосфера, біосфера) за умов техногенного пресингу, за­ходів щодо оздоровлення навколишнього середовища, нових ефек­тивних науково обґрунтованих методик та технологій раціонального використання, охорони та відтворення природних ресурсів, комплек­сного управління зонами стику суші та моря із застосуванням науко­вих методів, методик і технічних засобів Росії та України.

В Україні з метою запобігання виникненню надзвичайних ситуацій залучається світовий досвід, фінансові і технологічні ресурси, у тому числі шляхом розробки та подальшої реалізації спільних проектів з іно­земними країнами та міжнародними організаціями. Так, здійснюється реалізація проекту між Кабінетом Міністрів України та Програмою розвитку Організації Об’єднаних Націй з Чорнобильських питань, спільного пілотного проекту Україна — НАТО із запобігання та реагу­вання на надзвичайні ситуації при проходженні паводків та селевих потоків у Карпатському регіоні за участю Польщі, Румунії, Словаччи­ни. Угорщини та Молдови.

Україна підписала Рамкову конвенцію О ОН про зміну клімату в 1992 p., а ратифікувала її у 1996 р. У березні 1999 р. підписано Кіотський

протокол про зміни клімату. Україна підписала Меморандум про співробітництво урядів України та Канади з питань зміни клімату, а також Протокол про співробітництво з питань зміни клімату з Нідер­ландами і почала впровадження трьох спільних проектів.

Україна є Стороною 26 багатосторонніх міжнародних договорів та З протоколів у галузі охорони довкілля. Готуються до підписання, ра­тифікації та приєднання ще 20 міжнародних конвенцій, протоколів і угод. Україна (в особі Міністерства екології і природних ресурсів) бра­ла активну участь у розробці Орхуської конвенції, Картахенського про­токолу про біобезпекудо Конвенції про біологічне різноманіття 1992 р., Протоколу про воду і здоров’я до Конвенції про охорону і викорис­тання транскордонних вод отоків і міжнародних озер 1992р., Протоко­лу про скорочення викидів азоту, легких органічних сполук, Протоко­лу про важкі метали до Конвенції про транскордонне забруднення по­вітря на великі відстані.

Україна є членом провідних міжнародних організацій, діяльність яких пов’язана із вирішенням глобальних чи регіональних проблем охорони довкілля (ЮНЕП, ЮНЕСКО, ВООЗ та ін.). Україна бере ак­тивну участь удіяльності Європейської Економічної Комісії, насампе­ред, її Комітету з екологічної політики.

З 1995 р. Україна, як відомо, є членом Ради Європи — однієї з най- впливовіших організацій, у діяльності якої проблеми охорони навко­лишнього середовища займають важливе місце. Входження України до європейських політичних і економічних структур є одним із пріори­тетних напрямів зовнішньої політики України на сучасному етапі. Програма міжнародного співробітництва з ЄС у галузі охорони довкілля передбачає гармонізацію національного законодавства із законодав­ством ЄС і, зокрема, підходів до створення системи національних еко­логічних стандартів, впровадження екологічно чистих технологій, ре- сурсо- та енергозбереження, гармонізацію системи аналітичних вимірів і оцінки стану навколишнього середовища.

 

« Содержание


 ...  167


по автору: А Б В Г Д Е Ё Ж З И Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Э Ю Я

по названию: А Б В Г Д Е Ё Ж З И Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Э Ю Я