Відзначимо, що Кабінетом Міністрів України прийнято Постанову “ Про затвердження Комплексної програми реалізації на національному рівні рішень, прийнятих на Всесвітньому саміті зі сталого розвитку на 2003-2015 роки”. Ця програма визначає стратегію і шляхи розв’язання глобальних і загальносуспільних проблем з метою забезпечення сталого розвитку. Акцентується увага на таких завданнях: подолання бідності, впровадження моделей сталого виробництва та споживання, охорона і раціональне використання природних ресурсів, оптимізація ресурсної бази економічного та соціального розвитку. Реалізація поставлених завдань вимагає поетапного розширення обсягів науково-дослідницької та методичної роботи, удосконалення нормативно-правової бази системи координації та контролю за виконанням зобов’язань, взятих на себе Україною перед світовим співтовариством.
У міжнародному співробітництві з охорони навколишнього середовища наша держава посідає одне з вагомих місць. Будучи членом
ООН, Україна є суверенною стороною 18 міжнародних угод з питань екології, вона бере участь у 20 міжнародних конвенціях, а також понад 10 двосторонніх угодах, виконує міжнародні зобов’язання з охорони навколишнього середовища.
Незважаючи на деякі проблеми з дотриманням та впровадженням вимог міжнародних екологічних угод, Україна вважає пріоритетним підписання і ратифікацію багатосторонніх екологічних угод, оскільки цей процес стимулює узгодженість національного законодавства з міжнародною практикою. При ратифікації таких угод вони автоматично стають частиною національного законодавства. Якщо національні умови є жорсткішими за міжнародні стандарти, то перевага надається національним нормам.
Українська держава з перших днів незалежності бере активну участь у міжнародних природоохоронних заходах та реалізації екологічних програм і проектів. Так, відповідно до Закону “Про природно-заповідний фонд України” від 26.11.1993 р. видано Указ Президента України “Про біосферні заповідники”, яким затверджено перелік біосферних заповідників в Україні, що внесені Бюро міжнародної координаційної ради з програми ЮНЕСКО “Людина та біосфера“ до міжнародної мережі біосферних заповідників. Станом на листопад 1993 р. таких заповідників було три: Асканія-Нова (Херсонська область), Чорноморський (Херсонська, Миколаївська області), Карпатський (Закарпатська область). Міністерству закордонних справ України і Національній Академії наук України доручено підготувати матеріали, необхідні для підписання угоди з Республікою Польща та Словацькою Республікою про створення міжнародного біосферного заповідника “Східні Карпати”.
Міжнародне співробітництво у галузі охорони навколишнього природного середовища займає одне з важливих місць у зовнішньополітичному курсі України. Україна підписала 44 двосторонні міжнародні угоди і договори, насамперед із сусідами — Білоруссю, Грузією, Молдовою, Росією, а також із Словаччиною та Польщею. З вересня 1997 р. реалізується Торунська Декларація про співробітництво в галузі охорони довкілля серед країн Центральної та Східної Європи, яку підписали представники Білорусі, Болгарії, Латвії, Литви, Польщі, Молдови, Румунії, Словаччини та України. Країни зобов’язалися розвивати співробітництво в різних галузях охорони довкілля, включаючи зміни клімату, проблеми енергії, здоров’я, моніторингу, екологічної пролітики, сприяння регіональним стратегіям сталого розвитку.
Меморандуми про взаємопорозуміння щодо співробітництва в галузі охорони довкілля підписані з Австрією і Фінляндією. Угода про співробітництво в галузі охорони довкілля укладена урядом України з урядом Ізраїлю; про співробітництво в галузі ядерної безпеки і захисту від радіації — з урядами Фінляндії, Австрії та Росії. Динамічно розвивається співробітництво в галузі охорони довкілля, національних парків і біорізноманіття, раціонального використання природних ресурсів, управління водними ресурсами, токсичними відходами, подолання наслідків Чорнобильської катастрофи — з Данією, Нідерландами, СПІА.
» следующая страница »
1 ... 161 162 163 164 165 166167 168 169