Міжнародні економічні відносини

Для розвитку положень вищезгаданого закону прийнято спеціальні законодавчі акти, спрямовані на спеціальне попередження та усунен­ня порушень якості окремих компонентів середовища. В основу зако­нодавчої піраміди покладено численні нормативні акти (постанови, накази, правила тощо) органів місцевої влади, які якнайповніше вра­ховували природно-географічну та соціально-економічну специ­фіку того чи іншого регіону.

У цьому законі центральне місце відведено розділам, які регла­ментують головні напрями діяльності держави у сфері охорони на­вколишнього середовища, а саме: впровадження стандартів якості довкілля, організацію моніторингу, керівництво розробленням і реа­лізацією програм контролю за забрудненням середовища, організа­цію наукових досліджень з проблем довкілля, бюджетно-фінансову діяльність тощо. Гострота екологічних проблем у Японії змусила керівні кола країни включити в текст цього закону положення про відшкодування приватними підприємствами всіх або часткових ви­трат на охорону довкілля.

У зарубіжних країнах діє широка мережа національних законів з охорони повітря, вод і земель, комплексні правові акти з охорони на­вколишнього середовища. Згідно з законом про охорону атмосферно­го повітря, у Болгарії обов’язковим для підприємств є застосування лише такої технології, яка забезпечує мінімальні та допустимі викиди в повітря шкідливих речовин. Майже у всіх розвинутих країнах конт­ролюється рівень концентрацій забруднюючих речовин, а також обся­ги викидів від окремих виробництв та їх якісні характеристики.

Забруднення навколишнього середовища стало однією з основних проблем у США, пов’язаною з економічним зростанням. З кінця 60-х років загострення екологічних проблем досягло в країні граничної межі, і ставлення до них кардинально змінилося. У 70-ті рр. запроваджено стандарти якості навколишнього середовища та сформульовано поло­ження про обов’язковість державної екологічної експертизи всіх на­прямів господарської діяльності, у 80-ті рр. — екологічне управління та планування заходів, пов’язаних зі збереженням необхідної якості на­вколишнього середовища та ініціювання США міжнародного співро­бітництва з охорони навколишнього середовища. У спеціальних зако­нах сформульовано конкретні природозахисні заходи з охорони по­вітря, води, боротьби з твердими відходами, контролю за отрутохімі­катами й токсичними речовинами, рекультивації земель, боротьби з шумом, несприятливими вібраціями та запахами.

Серед спеціальних законів слід відзначити закон про екологічну осві­ту. В більшості розвинених країн діє чіткий механізм реалізації екологіч­ного законодавства — його правового та екологічного аспектів. Законо­давство більшості країн установлює відповідальність власників потенцій­но небезпечних об’єктів і необхідність відшкодування збитків особам, потерпілим від аварії чи катастрофи, завдані забрудненням землі, повітря, води. Крім того, прийняття кожного природоохоронного закону супро­воджується виділенням із державного бюджету асигнувань на захист на­вколишнього середовища. Так, у США 1972 р. конгрес прийняв “Закон про чистоту водного середовища”, на реалізацію якого було виділено 18 млрд доларів на найближчі три роки; інвестиції використано на будівниц­тво муніципальних очисних споруд, які наполовину завантажені перероб­кою промислових стічних вод. На знешкодження звалищ хімічних та інших небезпечних відходів у 1980 р. виділено 1,6 млрд доларів (“Закон про суперфонд”), ав 1986 р.—ще 8,5 млрд (“Новий закон про суперфонд”).

Для зацікавлення лісокористувачів у відновленні зелених насад­жень, за законом США, тимчасові витрати на амортизацію капіталу бере на себе держава. Вона виділяє на пільгових умовах під мінімальні про­центи і на декілька років близько 10 тис. доларів щорічних займів на цільові витрати (насіннєзнавство, меліорація).

 

« Содержание


 ...  155  ... 


по автору: А Б В Г Д Е Ё Ж З И Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Э Ю Я

по названию: А Б В Г Д Е Ё Ж З И Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Э Ю Я