Міжнародне природоохоронне співробітництво
При використанні міжнародних ресурсів особливо важливими є наявність та дотримання міжнародних домовленостей. їх спільне використання має супроводжуватися співробітництвом, ане прогивобор- ством. Тайрозвідка, раціональний видобуток і використання не відновлюваних ресурсів, охорона та відтворення відновлюваних ресурсів, в
міру їх вичерпання та забруднення, все більше будуть перетворюватися з внутрішньої справи кожної країни в загальнолюдську проблему забезпечення виживання.
Вирішення проблем оптимізації природокористування вимагає наявності високого наукового потенціалу, коштів для проведення експериментів, обладнання, яких багато країн, особливо тих, що розвиваються, не мають. Багатьом країнам є чому вчитися одній в одної.
Найбільші проблеми постають при сумісному використанні запасів риби та мігрування тварин і птахів, адже для біоценозів не існує державних кордонів. Внаслідок цього виникає багато проблем, коли тварини, котрі знаходяться під охороною на території однієї країни, стають об’єктом промислу на території іншої.
Це проблема не лише екологічні, але й економічна, оскільки виходить, що країна-споживач отримує додатковий прибуток за рахунок того, що країна - охоронець витрачає кошти на охорону і відмовляється від здобичі заради збереження зникаючого виду. Внаслідок цього зростає і політична напруженість у стосунках між країнами. Вирішити конфлікт, якому підлягають абсолютно всі міжнародні та міжнаціональні ресурси .можна прийняттям відповідної двосторонньої угоди.
Часто виникають конфлікти, викликані браконьєрством, в так званих економічних зонах тих чи інших країн. У 60-х роках прибережні країни стали встановлювати, крім територіальних вод (12 миль від берега), що знаходяться під повним державним суверенітетом, ще й 200- мильну економічну зону з вільним судноплавством, але обмеженим видобутком біологічних ресурсів за ліцензіями, що містять квоти, тобто, допустиму кількість улову.
Не менш важливою проблемою, що вимагає міжнародного співробітництва та відповіднихдомовленостей, є забруднення, котрому підлягають абсолютно всі міжнародні та міжнаціональні ресурси.
Важливою проблемою сьогодення є забруднення Світового океану нафтою, промисловими стічними водами, побутовими відходами з кораблів, контейнерами з радіоактивними відходами та затонулими реакторами і боєзарядами атомних підводних човнів.
Нарешті, існування всієї біосфери залежить від того, чи зможуть люди запобігти початку атомної, бактеорологічної, хімічної та екологічної воєн. Кожна з цих воєн може викликати незворотні екологічні зміни.
Таким чином, зростаючий вплив людської діяльності на довкілля викликає небажані зміни в природному середовищі: забруднення повітряного басейну, океанів, виснаження природних ресурсів у всесвітньому масштабі. А порушення екологічної рівноваги завдає величезної шкоди генофонду всього живого, зокрема людини. Тому проблема гармонізації відносин суспільства і природи, охорони навколишнього середовища набула глобального значення. Виникла потреба розробки ефективних міжнародних механізмів, які забезпечували б розумне використання ресурсів планети, їхню охорону, сприяли б збереженню екологічної рівноваги.
Необхідність міжнародно-правового регулювання охорони навколишнього середовища зумовлена тим, що природа не визначає державних кордонів. Забруднення повітря і водних ресурсів, зокрема, світового океану, має транскордонний характер. Проблеми зміни клімату, руйнування озонового шару, опустелювання є глобальними. Деякі унікальні природні комплекси, територій об’єкти, які особливо охороняються, знаходяться на території декількох держав, що потребує координації їх зусиль.
» следующая страница »
1 ... 145 146 147 148 149 150151 152 153 154 155 ... 169