- суб’єктами — міжурядові, міжвідомчі;
- статусом сторін — з рівним статусом, консультативним статусом, статусом спостерігача, асоційованого члена;
- географічною ознакою — глобальні, регіональні, субрегіональні;
- терміном дії — короткострокові, середньострокові, довгострокові, прогнозовані;
- можливістю приєднання — закриті, відкриті, закриті певним сторонам;
- ступенем участі — схвалені, підписані, ратифіковані;
- часом вступу в дію — одночасно з підписанням, при виконанні умов.
Розрізняють міжнародні договори, які укладаються між урядовими, неурядовими організаціями і змішані. Вони також бувають високоефективними чи малоефективними.
Двостороннє співробітництво реалізується через змішані комісії, координаційні ради, комітети і робочі групи.
Міжнародні організації носять універсальний, регіональний і неурядовий характер. Співробітництво з міжнародними організаціями передбачає взаємодію з утвореннями системи ООН, наприклад, Комітетом Європейської економічної Комісії ООН з екологічної політики (ЄЕК), Комісією ООН зі сталого розвитку, Програмою ООН з навколишнього середовища (ЮНЕП), Радою Європи, Організацією економічного співробітництва і розвитку (ОЕСР), у рамках таких міжнародних форумів і організацій, як рада міністрів з питань навколишнього середовища “вісімки”, Європи, арктичних держав, Міжнародного союзу охорони природи (МСОП), Світового фонду охорони природи тощо. Так, розвивається міждержавна взаємодія восьми арктичнихдер- жав (Данії, Ісландії, Канади, Норвегії, Росії, США, Фінляндії, Швеції) щодо реалізації “Стратегії охорони навколишнього середовища Арктики” . Діє Угода про взаємодію в галузі охорони навколишнього середовища держав СНД. У рамках підписаної угоди створено Міждержавну екологічну раду, куди входять керівники природоохоронних відомств цих країн. У м. Гельсінкі 17 березня 1992 р. прийнято Конвенцію ООН про транскордонний вплив промислових аварій.
Розвивається співробітництво з фінансовими і донорськими організаціями. Вирішення природоохоронних проблем в умовах недостатнього фінансового забезпечення конкретних проектів в Україні реалізується при підтримці Світового банку, Європейського банку реконструкції і розвитку, Глобального екологічного фонду, Програми технічного сприяння країнам СНД (ТАСІС) Європейської комісії, Програми розвитку ООН (ПРООН).
Україна є членом Всесвітньої метеорологічної організації ООН, нею підписано Конвенцію про транскордонне забруднення повітря на великі відстані (Женева, 1979 р.), Конвенцію про оперативне оповіщення в разі ядерної аварії (Відень, 1986 р.), Віденську конвенцію про охорону озонового шару (Відень, 1985 р.), Рамкову конвенцію ООН про зміну клімату (Ріо-де-Жанейро, 1992 р.) тощо.
Безсумнівно, держави повинні надавати одне одному допомогу при виникненні надзвичайних екологічних ситуацій, а всі суперечки, пов’язані з проблемами охорони довкілля, повинні вирішуватися тільки мирним шляхом. Від початку 70-х років у багатьох країнах було прийнято “основний закон із боротьби проти забруднення навколишнього середовища” — так називався цей закон в Японії. У США він мав назву “Закон про національну політику в царині охорони навколишнього середовища”.
У цих законах вперше закріплено загальні принципи й цілі діяльності державних органів із питань охорони довкілля, які мали забезпечити концептуальну однорідність законодавства у цій сфері, визначено основні напрями діяльності та органи, які її здійснюють. Наприклад, у законодавстві Японії вперше було дано правову дефініцію терміну “когай” (суспільні збитки), якими було названо “... будь-яку ситуацію, коли здоров’я людей або живій речовині в навколишньому середовищі завдано збитків забрудненням атмосфери, води і ґрунтів, шумом, вібраціями, просіданням ґрунту і впливом речовин із різким запахом, що виникли внаслідок промислового виробництва чи будь- якого іншого виду людської діяльності”.
» следующая страница »
1 ... 149 150 151 152 153 154155 156 157 158 159 ... 169