Бурхливе, соціально-економічно детерміноване розширення енергетичного сектора в країнах Третього світу викликає обґрунтовану тривогу за майбутнє клімату на планеті. За 1990-1995 pp. викиди двоокису вуглецю зросли там на 21,3 % у порівнянні з 3,8 % у країнах ОЕСР. Згідно з прогнозами, до 2030 р. країни, що розвиваються, будуть забруднювати атмосферу більше, ніж Японія, Західна Європа і США разом узяті, хоча нині країни “золотого мільярда” тримають першість у забрудненні навколишнього середовища. США залишаються лідером забруднення С02 й іншими “парниковими газами”, частка всієї Північної Америки оцінюється в 26,4 %, ЄС — 14,7 %.
Світовою радою підприємців з питань сталого розвитку розроблений сценарій світового розвитку — Geopolity (1996 p.), у якому ставка робиться на створення супернаціональних організацій, наділених достатніми повноваженнями для застосування санкцій. Виникає питання: чи можливе застосування будь-яких санкцій до країн (наприклад Індія, Китай), які нарощують свій економічний потенціал?
Розвинуті країни несуть головну відповідальність за забруднення природного середовища і виснаження невідновних ресурсів. За даними Міжурядового агентства з питань зміни клімату, 74 % викидів вуглецю в атмосферу здійснюють розвинуті, і лише 26 % — країни, що розвиваються . В перерахунку на душу населення в розвинутих країнах цей
показник у десять разів вищий, ніж у країнах, що розвиваються. Тому для подолання екологічної кризи необхідно ввести обмеження на обсяги забруднення природного середовища.
У1997 р. на Міжнародній конференції з глобальних змін клімату в Кіото індустріальні країни підписали протокол про скорочення викидів парникових газів до 2008-2012 рр. на 5,2 % (СПІАна 7 %) порівняно з 1990 р. Це важлива подія, оскільки прогнозні дані щодо США показують, що без таких обов’язкових обмежень, викиди у цій країні можуть у 2010 р. перевищити рівень 1990 р. на 30 %.
Наша цивілізація перебуває на порозі важливих рішень, коли людство повинно шукати можливості збереження майбутнього нашої планети і впроваджувати їх. Підписання Кіотського протоколу урядами багатьох країн підтверджує рішучість протистояти глобальному потеплінню клімату. Після підписання Кіотського протоколу багато держав усвідомили, що потрібно скорочувати споживання викопного палива. Запаси нафти і газу в ЄС і Північній Америці стрімко скорочуються. Згідно зі звітами Європейської комісії, ЄС на 50 % залежить від імпорту нафти і газу. Ця залежність від політично нестабільних регіонів зросте до 2030 р. до 70 %, якщо не будуть вжиті заходи щодо збільшення енергоефективності будівель, споруд і використання альтернативних джерел енергії. Європейською комісією підготовлено розпорядження щодо енергоефективності, яке дасть можливість скоротити споживання енергії на опалення і кондиціонування, гаряче водопостачання і освітлення будівель на 22 % до 2012 р. Якщо це буде виконуватися, то будуть дотримуватися і зобов’язання, прийняті ЄС за Кіотським протоколом — скоротити викиди С02 на 8 % до 2012 р.
За К. Кондратьєвим глобальні викиди С02 (у млн т вуглецю) з 1990 по 1995 рр. збільшилися з 5943 до 6056. При цьому ні США, ні Японія не знизили викидів, лише деяке їх скорочення відбулося у ФРН (на 9,9 %), а значне — в країнах з величезним економічним спадом (у Росії — на24,1 %, на Україні —43,5 %). Сценарії розвитку глобальних соціально-економічної та природно-кліматичної систем на найближчі 100 років показують, що концентрація парникових газів в атмосфері при відсутності спеціальних заходів щодо обмеження їх емісії (особливо від спалювання органічного палива) підвищиться в порівнянні з рівнем 2000 р. у діапазоні 33-242 %.У 1000-1750 рр. концентрація вуглекислого газу в атмосфері становила 280 частин на 1 млн, нині вона досягла 368 частин, а в перспективі може зрости до 450-1000 частин на 1 млн і вище. Такий ріст призведе, на думку І.Башмакова, до підвищення середньої приземної температури на 1,4-5,8 °С, а у північній півкулі — на 2-8 °С.
» следующая страница »
1 ... 136 137 138 139 140 141142 143 144 145 146 ... 169