Клімат. Глобальне потепління клімату, яке нині спостерігається, пов’язане, в першу чергу, з посиленням так званого “парникового ефекту” через антропогенне збільшення концентрації вуглекислого газу, метану й інших атмосферних газів, змін у землекористуванні і ландшафтах. При цьому швидкість зростання концентрації С02 не має аналогів в історії Землі. Одну із основних причин різкого потепління клімату вбачають у перенасиченні атмосфери різними промисловими викидами, зокрема вуглекислим газом. “Парниковий ефект” полягає у порушенні теплообмінних процесів, оскільки сконцентровані в атмосфері “парникові гази” затримують виділене планетою тепло. Зі збільшенням вмісту цих газів в атмосфері Земля прогріватиметься дедалі більше. Якщо не буде прийнято відповідних заходів, то в середині XXI ст. середня температура на поверхні Землі може підвищитися на 2-4 градуси, в результаті чого можливі танення льодовиків, підвищення рівня Світового океану, затоплення значних територій, зміни клімату і ландшафтів у різних регіонах Землі. Ці зміни можуть призвести до важких наслідків для всього людства.
Парниковим ефектом називають підвищення температури поверхні Землі внаслідок відносно хорошої прозорості атмосфери відносно сонячного випромінювання й її непрозорості відносно інфрачервоного випромінювання.
Механізм “парникового ефекту” був описаний ще в 1860 р. відомим англійським фізиком Тіндалом. У загальних рисах він пояснюється поглинанням в атмосфері теплового інфрачервоного випромінювання, яке виходить від земної поверхні (нагрітої сонцем) із наступним його ізотропним перевипромінюванням в атмосфері, що призводить до повернення частини первісного теплового випромінювання до поверхні. Цей додаток до сонячної енергії, що падає на земну поверхню, викликає її додаткове розігрівання. У середньому земна поверхня поглинає 168 Вт/м3 сонячної енергії, а випускає 390 Вт/м3 теплової, причому 324 Вт/м3 повертається назад через парниковий ефект. Без парникового ефекту було б взагалі неможливе життя на Землі (у всякому випадку у звичних формах), оскільки середня глобальна температура тоді була б рівною—20 °С замість+ 15 °С.
Нині щорічний світовий обсяг викидів парникових газів оцінюється в 25,7 млрд т еквівалента С02 (понад 25 % припадає на США, близько 25 % — на країни ЄС, 14 % — на Китай і понад 7 % — на Росію). Для вирішення глобальної проблеми стабілізації клімату на планеті й обмеження емісії парникових газів, на думку багатьох спеціалістів, потрібні величезні ресурси та координація зусиль політичних діячів і спеціалістів із найрізноманітніших галузей знань: економістів, математиків, фізиків, медиків, соціологів тощо.
Вперше Світова конференція з проблем клімату була проведена у 1979 р. Декларація, ухвалена на конференції, закликала уряди країн передбачати та попереджувати викликані антропогенною діяльністю потенційні зміни клімату, що можуть негативно впливати на середовище життєдіяльності людини. При підтримці Програми ООН із навколишнього середовища ЮНЕП (United Nations Environment Programme) і Всесвітньої метеорологічної організації (World Meteorological Organization) у 1988 р. була створена авторитетна Міжурядова комісія зі змін клімату ІРСС (The Intergovernmental Panel on Climate Change), основними завданнями якої є:
- оцінка доступної наукової інформації з питань зміни клімату;
- оцінка соціально-економічних наслідків кліматичних змін і їх дія на навколишнє середовище;
- розробка стратегії реагування на ці зміни.
ІРСС відзначає, що внаслідок потепління клімату можливі збитки в сільському господарстві можуть виникнути через зменшення вологості ґрунту, збільшення кількості шкідників рослин і тварин, а також внаслідок стресової дії тепла. Крім цього, в одних регіонах може зрости ерозія ґрунту у зв’язку зі збільшенням кількості опадів, тоді як в інших
» следующая страница »
1 ... 134 135 136 137 138 139140 141 142 143 144 ... 169