Збільшення антропогенних навантажень на земельні ресурси нашої планети, зумовлене зростанням населення та науково технічним прогресом, призвело до того, що площа земельних ресурсів, яка припадає на душу населення, скорочується щорічно на 2 %, а площа сільськогосподарських угідь — на 6-7 %.
Хибне уявлення про невичерпність сільськогосподарських угідь зумовлює вилучення значних площ із сільськогосподарського виробництва. Так, площа, освоювана під забудівлю міст, поселень і промислових підприємств, подвоюється в країнах СНД кожні 15 років.
У посушливих регіонах світу площа орних земель скорочується за рахунок опустелювання. Цей процес охопив 900 млн га і загрожує ще 300 млн га в межах більш ніж ста країн, переважно тих, що розвиваються. Експерти ООН підрахували, що при збереженні нинішніх темпів опустелювання за наступні 30 років воно може охопити територію, що дорівнює половині Західної Європи.
У XX ст. антропогенне навантаження на земельні ресурси різко зросло. З розвитком урбанізації міська промислова та транспортна забудова стала все активніше наступати на сільськогосподарські угіддя. Особливо великої шкоди завдає відкрита розробка корисних копалин. У результаті скорочення сільськогосподарських угідь навантаження на землю зростає, а забезпеченість земельними ресурсами зменшується. Спеціалісти підрахували, що площа сільськогосподарських угідь у світі щорічно зменшується на 6 млн га.
Інтенсифікація землеробства, збільшення техногенного навантаження на земельні ресурси, безконтрольне застосування засобів хімізації в умовах низької технологічної культури та інші впливи призводять до погіршення якості ґрунтів, зниження їх родючості. Головна причина — те, що інтенсивні технології сільського господарства зайшли в суперечність із функціонуванням екосистем, порушили природний кругообіг речовин та енергії в них.
Найбільш шкідливими для навколишнього природного середовища є забруднення ґрунтів хімічними та біологічними компонентами,
зокрема радіонуклідами, важкими металами, пестицидами, збудниками інфекційних хвороб.
У місцях випадання промислових викидів деградують природні і культурні біоценози, погіршуються фізико-хімічні властивості і біологічна активність ґрунтів, посилюється їх ерозія, виникає нове надзвичайно небезпечне явище підкислення чорноземів, знижується врожайність культур. Зокрема, в зоні впливу промислових комплексів у міру наближення до джерела викидів урожайність зернових культур зменшується на 20-30 %, соняшнику — 15-20 %, овочів — 25-30 %, кормових культур — 23-28 % і плодових — на 15-20 %.
Складний характер має забруднення грунтів хімічними засобами захисту рослин. Зменшення в 2,5 раза обсягів використання пестицидів, яке має місце в останні роки, хоч і сприяло зменшенню забруднення ґрунтів та продукціїї отрутохімікатами, проблему в цілому не вирішує.
Рекреаційні ресурси. Нині багаті рекреаційні ресурси світу використовуються поки що недостатньо. Проблема ускладнюється тим, що найбільший рекреаційний попит має місце саме в густонаселених урбанізованих районах, особливо навколо найбільших міських агломерацій. Загальновідомо, що в цих районах територія досить інтенсивно використовується іншими галузями господарства й використання її з оздоровчою метою дуже ускладнюється. Тому так важлива порівняльна оцінка економіко-екологічної ефективності використання територіальних природних комплексів різними галузями світового господарства.
Рекреаційні ресурси світу доцільно охарактеризувати у розрізі регіонів.
Європа
Завдяки сприятливим рекреаційним ресурсам Європа стала провідним регіоном світу в галузі санаторно-курортного лікування, відпочинку та туризму.
На розвиток рекреаційного господарства країн Європи позитивно впливають такі економіко-географічні чинники:
» следующая страница »
1 ... 131 132 133 134 135 136137 138 139 140 141 ... 169