30 млн. Існують різноманітні типи міграції, з яких наймасовішою є міграція із сільської місцевості в урбанізовані райони. З тих пір, як сто
ліття тому І.Г.Равенштейн запропонував опис законів міграції, соціологи визначили фактори, які впливають на міграцію: вік, походження, відстань, економічні умови тощо. Нині головним бар’єром міграції є урядові обмеження.
Рішення про міграцію приймаються в контексті зростаючої інтегрованості і взаємозалежності світової економічної системи. З цієї точки зору мігранти поділяються на “економічних” і “біженців”. Більша частина мігрантів покинули свою країну через економічні причини, оскільки глобалізація виробництва супроводжується глобалізацією ринку праці. Інша причина — це вимушені переселенці, які втікають від економічних війн і етнічних чисток.
Розрізняють поділ мігрантів за належністю до тієї чи іншої групи країн. Так, перша група мігрантів і біженців мігрує в межах бідних країн, створюючи соціальну напругу й інші проблеми. Наступна група мігрантів — серед розвинутих країн світу, де висококваліфіковані кадри працюють у транснаціональних компаніях і різних секторах економіки. Третя група існує між розвинутими і бідними країнами.
Неконтрольована міграція може викликати регіональні політичні конфлікти, різкий ріст населення й економічний тиск.
Нині людство усвідомило, що існує кризова екологічна ситуація, яка полягає у забрудненні атмосфери, рік, морів, океану, деградації ґрунтового покриву, у зменшенні площ лісів. В останні роки екологічні проблеми набувають глобального характеру.
Початком міжнародного співробітництва у галузі екології стало створення італійським економістом А.Печчеї у 1968 р. Римського клубу — міжнародної неурядової організації, яка проголосила необхідність активного співробітництва у боротьбі із забрудненням навколишнього середовища. У 70-ті роки за ініціативою Римського клубу були підготовлені й обговорені наукові доповіді з проблем деградації екологічних систем, які здебільшого полягали в обґрунтуванні необхідності призупинити технологічний прогрес, ріст виробництва матеріальних благ (так звана теорія нульового росту) і чисельності народонаселення. Ця ідея має багато прихильників, але викликає чимало заперечень. Постає питання про межі такого обмеження та можливість його прийняття як сполученого з лімітуванням споживання.
Відомими представниками Римського клубу стали Дж. Форрестер, а також група проф. Д.Медоуза із Масачусетського технологічного інституту (США). Дж. Форрестер, використовуючи методи системного аналізу, за допомогою ЕОМ розрахував можливі варіанти майбушьо- го розвитку цивілізації і виклав їх у книзі “ Світові динаміки” (1971). У проекті Дж.Форрестера зроблена спроба проаналізувати взаємодію трьох систем: демографічної, індустріальної та аграрної. Продовженням імітаційної моделі Дж.Форрестера є багатогалузева імітаційна модель Д.Медоуза. У книзі Д.Медоуза “Межі росту” (1972) розглядаються п’ять глобальних факторів розвитку суспільства: населення, виробництво продуктів харчування, індустріалізація, забруднення навколишнього середовища, споживання невідновних ресурсів. У книзі наведені дані про баланс ресурсів у масштабах усієї планети і робиться висновок про те, що якщо світова промислова продукція буде збільшуватися у таких масштабах, то людство опиниться на межі загибелі у результаті руйнівної дії на навколишнє природне середовище. Основна увага акцентувалася на проблемах виснаження енергетичних і сировинних ресурсів планети, що становить загрозу економічному росту.
У моделях Дж.Форрестера і Д.Медоуза рекомендується (як вихід зі становища) законсервувати ріст населення планети і стабілізувати про - мислове виробництво. Враховуючи неспроможність моделі, Римський клуб через два роки запропонував новий проект “Людство у поворотному пункті”, запропонований М.Месаровичем і Е.Пестелем. Вони поставили завдання проаналізувати велику кількість факторів і таким чином знайти можливості попередження та локалізації кризових ситуацій. У їхній моделі світ представлений у вигляді 10 регіонів. Держави, що входять до цих регіонів, об’єднані на основі врахування традицій історії і стилю життя, економіки, соціально-політичного порядку, а також спільності більшості проблем. Модель розглядає еволюцію світової системи аналогічно організму, в якому спостерігається як спеціалізація різних його частин, так і функціональний зв’язок між ними. Такий підхід, на думку авторів, дає можливість виділити основні зв’язки і залежність від економічних, демографічних, енергетичних та інших процесів.
» следующая страница »
1 ... 123 124 125 126 127 128129 130 131 132 133 ... 169