Вплив глобалізації на світову спільноту є неоднозначним: вона призводить до значного росту економіки, але тільки невелика кількість країн отримує від неї вигоди, а більшість країн потерпає від негативних наслідків у вигляді росту бідності, сповільнення економічного росту.
Формування нової глобальної системи пов’язано із створенням великих міжнаціональних ринків фінансового капіталу і транснаціональ- нихкорпорацій (ТНК), функціонування яких спирається на нові інформаційні технології. Ці структури володіють фінансовими ресурсами, які перевищують державні бюджети багатьох країн. ТНК контролюють до 40 % промислового виробництва у світі та понад 50 % міжнародної торгівлі. Крім ТНК інфраструктуру фінансової глобалізації складають міжнародні фінансові організації, основними з яких є МВФ та Світовий банк.
Безперечно, глобалізація веде до зростання цілісності світового господарства на планетарному рівні. Разом з тим, її протиріччя, дезінтег- раційні тенденції викликають роздробленість структури людства. Сучасний світ розділений на три ’’світи”.
“Перший світ” — привілейована і домінуюча частина людства — провідні високорозвинуті країни, які успішно використовують переваги глобалізації (країни Північної Америки, Західної Європи й Японія).
„Другий світ” — нові індустріальні країни, які в 1970-1980 рр. здійснили різкий стрибок, але нині розвиваються не так швидко, щоб випередити країни „першого світу”: Китай, Індія, Іран й інші нафто- експортуючі країни.
„Третій світ” — це держави, які не мають можливості закріпитися навіть на периферії „першого світу” (майже всі країни Африки, значна частина азіатських країн, країни СНД).
Виникає глобальна ієрархічна структура політичної й економічної влади, при якій всі держави взаємозалежні, хоча й різною мірою.
Становлення глобального світу має суттєві наслідки для міжнародної політики. Тобто говорять про глобалізацію політики. Особливо вагомими для глобального світу є транснаціональні процеси, які створюють ситуацію, коли стан людини залежить не тільки і не стільки від рішень національних урядів, скільки від дій інших держав, політики світових фінансових центрів і світового ринку. Потрібно зазначити, що це стосується не тільки економічної сфери, а й міжнародної безпеки, захисту навколишнього середовища.
Глобалізм — це завершена економічна мегасистема світового масштабу, в основі якої лежить нова система і структура продуктивних сил, нова висока глобальна комунікаційна технологія, глобальна валютно- фінансова система, глобальна власність ТНК, специфічні економічні відносини, а особливо — глобальна організація виробництва і праці.
Глобалізація відкриває нові можливості розвитку на основі використання переваг міжнародного поділу праці. Проте це — стихійний, а тому суперечливий процес, який змушує по-новому сприймати й оцінювати відмінності між країнами з точки зору їх положення відносно одна одної і наділеності факторами відтворення. Зокрема, це відмінності у розмірах території, чисельності і щільності населення, природних умов і сировинних ресурсів, їх доступності тощо. Ці відмінності обумовили нерівність стартових умов економічного розвитку в епоху індустріалізму і тим самим визначили нинішню прірву між Північчю і Півднем.
Процеси глобалізації відкривають нові можливості людського розвитку, які пов’язані із всесвітнім поширенням найновіших технологій
і форм виробничої організації та забезпечують високий матеріальний статус працівника, вимагають від нього наукових знань, мобілізують його творчу ініціативу й інтелектуальні здібності.
Економічна глобалізація тісно переплітається з демографічним розвитком людства, а її негативні риси і наслідки пов’язані з глобальною демографічною проблемою.
» следующая страница »
1 ... 121 122 123 124 125 126127 128 129 130 131 ... 169