Нинішній розвиток людства супроводжується виникненням демографічної проблеми. Країни світу по-різному стикаються з проблемами демографічного розвитку. Так, для країн, що розвиваються, характерне зростання чисельності населення; у високорозвинених в економічному відношенні країнах виникають проблеми старіння нації, причиною якої є зниження народжуваності; країнам перехідної економіки притаманне абсолютне зменшення чисельності населення. Із 6 мільярдного населення світу близько 4,8 млрд чол. проживають у країнах, що розвиваються. За даними ООН частка населення планети у країнах, що розвивається в 2005 р. зросте до 7/8. Найбільший ріст населення очікується в Африці (її частка у населенні світу досягне 20 %).
Приріст населення світу (щорічно близько 7 8 млн чол.) локалізується в невеликій кількості країн. Понад третина цього приросту припадає на Індію, Китай. Передбачається, що в перспективі кількість країн з високою чисельністю населення і невисоким економічним потенціалом та рівнем соціально-економічного розвитку зростатиме, що може зробити їх центрами гострих демографічних, екологічних та інших проблем.
Разом з тим, учені відзначають значні темпи зростання кількості населення на планеті, або “демографічний вибух” (щохвилини населення планети зростає на 150 чол.). З 1950 р. по 2003 р. населення світу збільшилося з 2,5 млрд до 6,1 млрд чоловік, і очікується, що до 2050 р. його кількість досягне 8,5 млрд чоловік. Ще в кінці XVIII ст. англійський дослідник Мальтус вказував на те, що людство росте швидшими темпами, ніж планета створює продовольчі ресурси. Нині ця гіпотеза підтвердилася. Навіть при досконалих технологіях виробництва продуктів харчування Земля може прогодувати лише обмежену кількість населення. Тому питання про можливості задоволення потреб населення в продовольстві й інших сільськогосподарських товарах залишаються відкритими.
На конференції ООН з навколишнього середовища і розвитку в Ріо- де-Жанейро (1992 р.) було зазначено, що вирішення демографічної проблеми в кожній країні повинно стати складовою частиною її національної стратегії сталого розвитку.
У 1994 р. в Каїрі відбулася п’ята Всесвітня конференція ООН з народонаселення, на якій було прийнято текст “Програми дій”. Цією Програмою визначено політику народонаселення на найближчі двадцять років. Фактично людство поставлено перед необхідністю регламентації народжуваності.
За Н.М. Мойсеевим, для того, щоб людина надалі вписувалася в природні цикли (кругообіг) біосфери, населення планети, при збережені сучасних потреб, повинно зменшитися разів у десять. Тому разом з проведенням розумної демографічної політики необхідно створювати нові біогеохімічні цикли, тобто новий кругообіг речовин, в який увійдуть ті види рослин, які ефективніше використовують чисту сонячну енергію, яка не завдає планеті екологічної шкоди.
Крім того, інтенсивними темпами продовжується процес урбанізації — розширення міст і міських поселень. Якщо в 1950 р. частка городян у світі складала 29,2 %, то нині вона досягла 47 %. Це призвело до того, що нині міста вважаються зонами найбільшого техногенного забруднення.
Важливою рисою світового розвитку в останні десятиліття стали міграційні процеси. Масова міграція населення носить глобальний характер і перетворюється в серйозне джерело загострення соціально- економічного становища у світі. Швидкий ріст населення в країнах, що розвиваються обумовив надлишок робочої сили, а розвиток системи освіти призвів до такої підготовки молодих людей, яка дає змогу адаптуватися до вимог ринку праці розвинутих країн. Для багатьох країн, що розвиваються такі трудові міграції економічно є досить важливими: грошові перекази мігрантів із цих країн впливають на їх розвиток.
За даними ООН, у 1996 р. за межами рідних країн проживало 125 млн чол. При цьому чисельність нелегальних іммігрантів оцінюється в
» следующая страница »
1 ... 122 123 124 125 126 127128 129 130 131 132 ... 169