Другим моментом розбіжності було питання про проведення «демілітаризації» і «декартелізації», передбачених ялтинськими і потсдамськими рішеннями. Фактом було те, що більша частина власників картелів і взагалі важкої промисловості працювала на гітлерівську агресію і належала до категорії військових злочинців, підприємства яких підлягали конфіскації. В окупаційних зонах було проведено референдуми з питання долі їх підприємств.
Повсюдно більшість висловилась за передачу цих підприємств у власність муніципальних органів. В радянській зоні вони стали «народною власністю», тобто були соціалізовані. Те саме було і з земельною власністю юнкерів (поміщиків) — їх землю було передано державним господарствам (держгоспам) і селянським кооперативам (згодом — колгоспам). Таким чином, в радянській окупаційній зоні відбувалась соціалізація економіки, що підводило до створення соціалістичної влади. Тим більше, що в умовах радянської окупації ліві партії — компартія Німеччини і соціал-демократична партія в 1946 р. об’єднались в Соціалістичну єдину партію Німеччини (СЄПН), яка складала там головну політичну силу.
В американській зоні ті ж самі результати референдуму були скасовані генералом Клеєм. Американська адміністрація уважно стежила за тим, щоб ліві, особливо комуністи, не допускались до адміністративних посад. Американці дбали про задоволення своїх інтересів в Німеччині — в останні дні війни і в перші дні окупації вони приділяли особливу увагу заволодінню німецькими винаходами в галузі науки, військової справи, техніки, економіки, заволодінню німецькими архівними фондами. В західних зонах не демонтувались великі німецькі промислові підприємства, промислові фірми, навіть воєнні виробництва. Не скрізь на заході були розпущені німецькі військові формуван- ня
. Окупаційна влада уникала всього, що могло зашкодити існуванню в Німеччині буржуазного ладу.
Невизначеність долі західнонімецької промисловості — кому ж вона належить? — зумовила на початку окупації господарчий застій в західних зонах, нестачу продуктів, населення західних зон частково компенсувало за рахунок радянської зони. Там на той час промисловість працювала.
Обговорення німецького питання на сесіях РМЗС
Після укладення мирних договорів з союзниками Німеччини німецьке питання стало головним предметом обговорення на РМЗС. Але ще до цього, на другій сесії РМЗС (відбувалась у два етапи — у квіт- ні—липні 1946 р. в Парижі), державний секретар США Бірнс запропонував скликати мирну конференцію 12 листопада 1946 р. і підписати там мирний договір з Німеччиною, не виводячи окупаційних військ з її території. Той факт, що Німеччина не мала центрального уряду, до уваги не брався.
Пропозиція приваблювала тим, що міг бути укладений мирний договір з головною переможеною державою. Але питання про уряд Німеччини, тобто про характер влади в країні, не вирішувався. Для Радянського Союзу, який намагався встановити в Німеччині режим народної демократії (тобто, соціалістичний лад), таке рішення здавалось неприйнятним. Тому Молотов виступив проти такого рішення. В промові «Про долю Німеччини і мирної угоди з нею», яка могла вважатись шедевром радянського дипломатичного мистецтва, він проявляв «батьківське піклування» про суверенітет Німеччини, її територіальну цілісність і долю німецького народу. Єдине, що в ній було незаперечне, це те, що таке рішення суперечило потсдамським угодам. Отже, пропозицію Бірнса було провалено.
Була провалена радянською стороною і друга ініціатива американської сторони, так звана «угода Бірнса». Вона передбачала укладення угоди про роззброєння і демілітаризацію Німеччини, що було цілком природно. І це було погоджено між Бірнсом і Сталіним під час перебування Бірнса в Москві у грудні 1945 р. Але в проекті Бірнса був пункт про інспектування, зокрема і промислових об’єктів. Справа в тому, що в той час в радянській окупаційній зоні, між Саксонією і Тюрингією, був знайдений уран, який мав перероблюватись на німецькому комбінаті «Вісмут» і вивозитись до Радянського Союзу. Тому інспекція радянській стороні була ніяк не потрібна. Спираючись на те, що вже існують загальні угоди про роззброєння Німеччини, а нова лише ускладнить справу, радянська сторона відкинула «угоду Бірнса».
» следующая страница »
1 ... 31 32 33 34 35 3637 38 39 40 41 ... 187