Наслідком усього цього було проголошення на Паризькій сесії РМЗС 12 липня 1946 р. намір США і Великобританії об’єднати свої окупаційні зони і створити те, що було названо «бізонією». 2 грудня 1946р. була укладена угода між двома сторонами про об’єднання двох зон, а 1 січня 1947р. таке об’єднання відбулось — була створена «бізонія».
Це поклало початок відокремлення західних окупаційних зон Німеччини від східної, радянської зони окупації.
Четверта сесія РМЗС відбувалась в Москві 10 березня —24 квітня 1947р. ("вже після укладення мирних угод з державами-союзниками Німеччини) і була присвячена вирішенню німецького питання. На ній було прийнято важливе рішення про ліквідацію Прусської держави, розплідника мілітаризму; про створення в РМЗС Інформаційно-консультативної ради, яка мала обговорювати ряд важливих аспектів майбутньої угоди з Німеччиною та консультуватись з цих питань з урядами чотирьох держав. Здавалось, почалась конструктивна робота. Накреслилась обопільна можливість компромісу між радянськими претензіями на позиції в Рурі та британськими на позиції в Саксонії та Тюрінгії.
Аж ось 31 березня британський міністр закордонних справ Ернст Бевін висунув ультимативну вимогу прийняти «Додаткові принципи щодо Німеччини», де скасовувались репарації з Німеччини у вигляді постачання готової продукції. Мався на увазі передусім уран з комбінату «Вісмут». Для Радянського Союзу, який вже вирішив замінити отримання репарацій методом демонтажу на метод отримання готової продукції, це було ніяк не прийнятне. Мало прийнятним для СРСР було й рішення про початок репатріації німецьких військовополонених: адже однією з форм отримання репарацій для СРСР було «використання німецького труда», тобто, праці німецьких полонених. А роботи по відбудові зруйнованого в СРСР було ще дуже багато...
Отже, четверта сесія завершилась провалом.
В цей час Сполучені Штати вдалися вже до застосування проти СРСР тих засобів, в яких вони мали безперечну перевагу. Президент Трумен заявив, що не хоче перетворення Німеччини на «притулок для бідних» в Європі, що треба забезпечити німцям «виживання»: допомогти їм створити стабільну, економічно здорову державу. Переконаний Дж. Маршаллом в тому, що бідність, злидні, є найсприятливішим ґрунтом для вирощування комунізму, Трумен сприяв тому, що західні окупаційні зони Німеччини не лише були включені до плану Маршалла, але і отримали найбільшу частку американської допомоги.
На п’ятій сесії РМЗС в Лондоні (25листопада — 15 грудня 1947р.) робилась спроба вирішити економічні і репараційні питання. Але на одному з засідань держсекретар США Дж. Маршалл оголосив сесію закритою. 19 грудня державний департамент США оголосив про припинення репараційних поставок для СРСР з західних зон.
Тепер в західних зонах йшла інтенсивна діяльність по створенню західнонімецької держави. Франція, яка намагалась чинити можливій опір створенню Німецької держави, отримала чергові поступки західних партнерів в Саарському питанні і дала нарешті згоду на об’єднання французької зони з «бізонією». Воно відбулось 1 серпня 1948р. Отже, була створена «тризонія», що фактично означало повне відділення західних зон від радянської східної зони.
Шоста сесія РМЗС, що відбувалась в Парижі 23 травня — 20 червня 1949р, сесія «останнього шансу», коли на Заході все вже було зроблено для створення західнонімецької держави, нічого не могла змінити в німецькому питанні.
Створення двох німецьких держав. Перша Берлінська криза
Остаточне рішення про створення західнонімецької держави було прийнято на Лондонській конференції 1948р., яка проходила у два етапи: з 23 лютого до 6 березня і з 20 квітня до 1 червня. Її учасниками були лише західні держави: США, Великобританія, Франція, а також Бені- люкси. СРСР на конференцію не був запрошений. На цей час в західних зонах була створена атрибутика державних органів влади: економічна рада, що склалась з 104 депутатів і отримала повноваження в галузі податкової політики, виконавча влада в особі директорату, верховний суд і центральний банк. Окупаційна влада тепер не дуже обтяжувала себе питаннями, які пости в гітлерівській адміністрації займали члени цих органів: гітлерівський режим на віки зник, а перед Заходом нависла, як їм здавалось, комуністична загроза. Лондонська конференція затвердила курс на створення західнонімецької держави, яка мала інтегруватись в західний блок. В західнонімецьких землях до 1 вересня 1948 р. мали бути скликані установчі збори, які підготують конституцію. Враховуючи застережливу позицію Франції щодо створення централізованої німецької держави, було створено міжнародний орган з Руру, де Франції надавались певні переважні позиції.
» следующая страница »
1 ... 32 33 34 35 36 3738 39 40 41 42 ... 187