У рамках ЕКОВАС створений Фонд співробітництва, компенсації та розвитку (ФККД) зі штаб-квартирою в м. Ломо (Того). У функції ФККД входить, зокрема, відшкодування втрат від зниження мита у результаті створення зони вільної торгівлі; фінансування будівництва спільних об’єктів і т. ін.
Наприкінці 80-х рр. торгівля між країнами ЕКОВАС складала близько 5 % всього обсягу торгівлі країн угруповання, а на початку 90-х рр. — 7,7%.
Правові основи функціонування ЕКОВАС представляє вищий орган співтовариства — щорічна конференція голів держав і урядів. Постійний адміністративний орган — Виконавчий секретаріат. Штаб- квартира — м. Логос (Нігерія).
Митний і економічний союз Центральної Африки (ЮДЕАК) утворений у результаті підписання угоди про установу організації в 1964 р. у м. Браззавіль (Конго), що набрало сили 1 січня 1966 р. Країни-члени ЮДЕАК: Габон, Камерун, Конго, ЦАР, Чад, Екваторіальна Гвінея (із грудня 1983 р.).
У рамках блоку на міждержавну торгівлю припадає всього 0,9 % сукупного експорту держав-членів.
Цілями ЮДЕАК проголошено:
• утворення загального ринку шляхом поступового зняття обмежень у взаємній торгівлі;
• узгодження економічних програм;
• уніфікація податкових систем;
• будівництво спільних підприємств;
• фінансова взаємодопомога і створення пільгових митних умов для країн-членів, що не мають виходу до моря (Чад, ЦАР).
У рамках ЮДЕАК функціонують такі фінансові організації, як Фонд солідарності, Банк розвитку (БДЕАС), Банк держав Центральної Африки (БЕАС).
Правові основи діяльності здійснює вищий орган ЮДЕАК — Рада голів держав, що проводить щорічні сесії. Головою ЮДЕАК призначається президент однієї з країн-учасниць на рік. Штаб-квартира ЮДЕАК знаходиться в Бангі (ПАРА).
У ЮДЕАК зберігаються численні перешкоди на шляху міждержавного руху товарів, капіталів і робочої сили. До основних причин, що перешкоджають розширенню внутрішньорегіональної торгівлі, у першу чергу варто віднести:
• загальний низький рівень розвитку її учасників;
• однотипність їхньої спеціалізації в міжнародному поділі праці;
• відсутність розвинутої транспортної мережі в регіоні.
Співдружність Незалежних Держав
Рішення про створення Співдружності Незалежних Держав (СНД) було прийнято 8 грудня 1994 року відповідно до Угоди Республіки Білорусь, Російської Федерації і України. У січні 1993 р. був прийнятий Статут СНД. В наш час є певний прогрес у формуванні й розвитку організаційної структури СНД. Принципове значення для зміцнення співробітництва має Договір про створення економічного союзу (вересень 1993 р.), Угода про створення платіжного союзу держав-учас- ників СНД (вересень 1994 р.), Угода про Митний союз між Росією і Білоруссю від 6 січня 1995 р., до якого 20 січня 1995 р. приєднався Казахстан, а 29 березня 1996 р. — Киргизія. Крім того, були створені Міждержавний банк СНД і Міждержавний валютний комітет (МВК). Однак, Угода про платіжний союз реалізується в дуже складних умовах. Фактично тільки в 1995 р. зрушення в цьому напрямку відбулися у двосторонніх відносинах Росії з Білоруссю, Казахстаном і Туркменією, з якими були укладені угоди про заходи для забезпечення взаємної конвертованості національних валют і стабілізації їхніх курсів.
На зустрічі голів держав і урядів СНД у травні 1996 р. в Москві головним питанням порядку денного був план інтеграційного розвитку Співдружності на 1996—1997 р. Важливо зазначити, що в урядових сферах держав СНД і насамперед в Росії, починається деяка ейфорія з приводу проектів якнайшвидшого відновлення розірваних економічних зв’язків на території колишнього СРСР і створення інтегрованої системи нових незалежних республік. Останнє, безперечно, залишається загальною метою. Однак скільки буде потрібно часу для її досягнення, — сьогодні сказати важко.
» следующая страница »
1 ... 184 185 186 187 188 189190 191 192 193 194 ... 215