Методологія та організація наукових досліджень

Мета дослідження — це очікуваний кінцевий результат, те, що має бути досягнуто в результаті проведення дослідження. Мета визначає загальну спрямованість дослідження — отримання інформації для розробки рекомендацій, підготовки і прийняття управлінських рішень, здатних підвищити життєздатність со­ціальної організації (змінити стиль поведінки її членів, сприяти економічному зростанню, оптимізувати професійну адаптацію молоді).

Програма має чітко відповісти: на вирішення якої проблеми і на отримання якого результату зорієнтовано дослідження. Мета може мати як теоретичний, так і прикладний, практичний харак­тер. Залежно від цього і саме дослідження буде теоретичним або прикладним.

Об’єкт дослідження — це будь-який аспект, рівень чи зріз дійсності, явища або процесу, що явно чи неявно містить соціаль­но-економічні протиріччя і породжує проблемну ситуацію, на яку спрямований процес пізнання.

Об’єкт дослідження характеризується кількісно, структур­но, а також з точки зору просторової і часової обмеженості.

У програмі належить чітко зафіксувати такі характеристики об’єктів дослідження, як:

— просторові (підприємство, район, область, регіон);

— часові (період початку і закінчення дослідження);

— галузеві (вид діяльності, яку досліджують, наприклад, маркетингову, підприємницьку);

— соціально-демографічні (стать, вік, освіта, сімейний стан тощо).

Предметом дослідження є ті властивості та сторони об’єкта, які найбільш рельєфно відображають приховані в ньому проти­річчя, ту проблему, яка досліджується. Це можуть бути певні види чи характеристики діяльності людей, потреби, інтереси, сукуп­ності підприємств. У предметі відображається взаємозв’язок про­блеми і об’єкта дослідження.

Отже, об’єкт — це те, що містить у собі певні протиріччя, а предмет — це ті його властивості та сторони, які відображають це протиріччя.

Об ‘єкт і предмет дослідження можуть збігатися, якщо до­слідник ставить перед собою завдання вивчити всю сукупність закономірностей функціонування й розвитку об’єкта. Якщо ж дослідження обмежується вивченням окремих характеристик об’єкта, то предметом стають ті його сторони, які містять ці ха­рактеристики.

Визначити об’єкт і предмет дослідження, що так ясно і зро­зуміло в теорії, на практиці інколи буває досить важко. Тому при розробці конкретного дослідження на етапі визначення його об’єкта і предмета обов’язковою процедурою є попередній си­стемний аналіз. Його мета — побудувати гіпотетичну (або кон­цептуальну) модель об’єкта як системи, розкрити увесь комп­лекс його елементів і зв’язків, як внутрішніх, так і зовнішніх.

Завершальним етапом розробки методологічного розділу програми є висунення і перевірка гіпотез. Гіпотези — це наукові припущення, висунуті для можливого пояснення певних фактів, явищ, процесів, які потрібно підтвердити або спростувати. Мож­ливість перевірки гіпотез є необхідною їх характеристикою.

Гіпотези — відправні пункти емпіричного дослідження, по­дальші його етапи знаходяться в прямій залежності від висунутих гіпотез. Вони сприяють оперативності вивчення предмета, підка­зують вибір методів збирання інформації. У випадку відсутності гіпотез різко падає рівень дослідження, а його результати та уза­гальнення зводяться до опису відсоткових виразів тих чи інших індикаторів та досить тривіальних рекомендацій. Тому, за загаль­ним правилом, краще висунути погані гіпотези, ніж не мати нія­ких.

Наукові гіпотези можуть бути сформульовані тільки в ре­зультаті попереднього аналізу досліджуваного об’єкта, звернен­ня до наявних наукових даних. Саме цим відрізняється просте припущення від наукової гіпотези. Припущення, ґрунтоване на повсякденному життєвому досвіді науковця, може відіграти роль своєрідної підказки при висуванні наукових гіпотез.

 

« Содержание

» следующая страница »
1  ... 94 95 96 97 98 99100 101 102 103 104  ... 138