Менеджмент організацій

Процес делегування влади

Можливо, одна з найважливіших проблем, з якою зіштовхується менеджер, полягає в постійній необхідності делегування влади підлеглим і постійним де­легуванням влади від вищестоящої посадової особи. Делегування — це процес, за допомогою якого менеджер передає завдання і владу підлеглим, що прий­мають на себе відповідальність за ці види діяльності.

Делегування важливе, принаймні, з чотирьох причин. По-перше, воно роз­ширює здібності і компетентність менеджера. Шляхом делегування різних зав­дань ключовим службовцям менеджер здатний братися за більш амбіційні проекти, краще планувати свою діяльність. По-друге, делегування повнова­жень забезпечує кращі можливості для навчання і тестування потенційних ме­неджерів. Коли вищестояща особа делегує деякі управлінські обов’язки, підлеглі одержують можливість більше довідатися про дії виробничих одиниць і розвивати свою управлінську майстерність. По-третє, делегування дозволяє використовувати унікальний досвід і знання підлеглих у якій-небудь особливій галузі. По-четверте, делегування дозволяє впровадити спеціалізацію в роботу менеджера. Іншими словами, воно дозволяє розподіляти обов’язки менедже­ра і призначати їх декільком підлеглим менеджерам, враховуючи їх спеціальні знання.

Делегування повноважень від менеджера до підлеглого включає три істот­них елементи:

—     розподіл обов’язків (завдань) безпосереднім підлеглим;

—     надання влади підлеглим, яка необхідна для виконання цих обов’язків;

—встановлення зобов’язань (відповідальність частини підлеглих) викону­вати свої обов’язки успішно.

Розподіл обов’язків — це перший елемент процесу делегування. Обов’язок — це доручення, завдання, дія, рішення, що менеджер чи інший член організації повинен здійснювати. Важливо розуміти, що менеджер не може фактично відмовитися від обов’язків, запропонованих підлеглим. Навіть якщо менеджер домагається, що підлеглий приймає на себе обов’язок, він все рівно залишається відповідальним за видані розпорядження.

Так як влада — це право командувати, виконувати, приймати рішення і вит­рачати ресурси, то другий крок у делегуванні полягає в тому, що менеджер надає владу підлеглим, що бере на себе делеговану відповідальність. Підлеглий по­винен мати владу, щоб приймати рішення і витрачати ресурси, необхідні для здійснення нового обов’язку.

Баланс між владою й обов’язком є головним для ефективного делегування повноважень. Цей баланс часто називають принципом паритету, що стверд­жує, що обов’язок і влада повинні бути рівними.

Відповідальність, третій елемент делегування, — чітка поінформованість підлеглого про те, що результат делегованих завдань чи дій буде відповідним до його зусиль. Необхідно пам’ятати про два моменти, щоб розуміти, що таке відповідальність. Перше — переконайтеся, що ваш підлеглий розуміє і погод­жується, що він несе відповідальність за успішне виконання запропонованого завдання. Це почуття прийнятого завдання допомагає забезпечувати увагу підлеглих до нього, заохочує їх задавати запитання, що проясняють „темні місця”, а також дозволяє менеджеру бути впевненим чи мати право контролю. Друге — менеджери не можуть делегувати відповідальність. Менеджер може делегувати підлеглому виконати завдання чи обов’язок і дотримуватись того, що ця людина — відповідальна. Але менеджер не може відмовитися від відпові­дальності. Оскільки поділ праці проходить через ланцюг команд, менеджер залишається, у силу своєї посади, відповідальним за виконання завдання, не­залежно від того, виконує завдання він особисто чи делегує підлеглого.

Незважаючи на те, що цінність делегування очевидна, існують різні пере­шкоди, що заважають ефективно використовувати цей процес.

 

« Содержание

» следующая страница »
1  ... 303 304 305 306 307 308309 310 311 312 313  ... 445