Менеджмент організацій

Важливо в управлінській діяльності дотримуватися субординації у розпо­рядчій діяльності, що полягає у наступному:

> уникати давати доручення працівникам, які не знаходяться у безпосе­редньому підпорядкуванні. Це призводить до:

>                      підриву авторитету безпосереднього керівника;

>                      ускладнення діяльності безпосереднього керівника щодо підтрим­ки трудової та виробничої дисциплін;

>                      порушення субординації;

>                    якщо подвійного підпорядкування не можна уникнути — необхідно чітко розділити їх функціональні повноваження;

>   ні в якому разі не виконувати роботу, що покладена на підлеглих;

>   додаткова допомога підлеглому — основа успішного делегування.

14.5.    Техніка і форми передачі розпоряджень

Третій елемент, головний для прийняття більшості організаційних рішень — це розподіл влади між людьми і виробничими одиницями всередині органі­зації. Розподіл влади між людьми виходить від менеджера до його підлеглих. Це розподіл влади від менеджера до підлеглого звичайно називається делегу­ванням. Влада також розподілена між виробничими одиницями чи відділами на різних рівнях всередині організації. Розподіл влади між організаційними рівнями часто називається децентралізацією. Перед тим, як звернутися до цих двох шляхів розподілу влади, ми повинні вивчити природу влади як таку.

Влада — інструмент соціального управління, яка впливає на поведінку лю­дей і приводить до виникнення, зміни чи припинення суспільних відносин, що зв’язані зі здійсненням певної мети [247, с. 24].

Влада — це узаконена сила організації, зв’язана з кожною позицією всере­дині її. Вона, звичайно, включає право командувати, виконувати, приймати рішення і витрачати ресурси.

Будь-яке обговорення концепції влади вимагає розуміння того, як співвідно­сяться влада і сила. Люди часто говорять про силу і владу, начебто це те саме. Але, якщо сила — є здатність діяти чи впливати, то влада — це право робити так. Людина може мати силу, щоб робити що-небудь, навіть, якщо він не має необ­хідної влади. Сила походить з контролю різних типів ресурсів і, таким чином, не залежить тотально від позиції людини в організації. Однак позиція в органі­зації забезпечує людину особливим типом сили, відомим як законна сила.

Взаємини влади в організації точно встановлені для того, щоб полегшувати виконання запропонованих обов’язків. Оскільки існують різні типи обов’язків, то були визначені, принаймні, три різних типи влади: лінійна, штабна і функ­ціональна.

Лінійна влада — це основний тип влади в організації. Він зв’язаний із прий­няттям рішень і віддачею розпоряджень, що мають пряме відношення до здійснення завдань організації. Лінійний менеджер має владу управляти без­посередніми підлеглими. Делегування лінійної влади забезпечує організацій­ну управлінську ієрархію чи ланцюг команд.

Штабною владою наділені ті структурні одиниці, яким запропоновано сприяти лінійним підрозділам. Штабні одиниці відіграють допоміжну роль і розташо­вані поза організаційним ланцюгом команд. Наприклад, у фабричній органі­зації виробничий відділ і відділ по продажах є лінійними підрозділами, оскіль­ки їх обов’язки тісно зв’язані з головною місією фірми. З іншого боку, відділ по обробці інформації обслуговує штабну функцію, тому що він допомагає лінійним відділам здійснювати задачі організації.

Функціональна влада призначена для доповнення лінійної і штабної влади при здійсненні особливих завдань. Іноді потрібно, щоб певні менеджери мали конт­роль над деякими людьми поза зоною, на яку поширюється їх звичайна влада. Наприклад, менеджер відділу фінансів, відповідальний за проведення заходів для зниження цін, може видавати різні директиви відділам поза його звичайною сферою влади для того, щоб виконати особливі запропоновані обов’язки.

 

« Содержание

» следующая страница »
1  ... 302 303 304 305 306 307308 309 310 311 312  ... 445