Менеджмент організацій

Ступінь розмежування відкритої чи закритої систем змінюється в рамках систем. Відкрита система може стати більш закритою, якщо контакти з ото­ченням зменшуються згодом. У принципі можлива і зворотна ситуація.

Відкриті системи тяжіють до наростання ускладненості і диференціації. Іншими словами, відкрита система буде в міру свого росту прагнути до більшої спеціалізації своїх елементів і ускладненню структури, нерідко розширюючи свої границі чи створюючи нову суперсистему з більш широкими границями. Якщо ділове підприємство росте, то спостерігається значна його диференціа­ція й ускладнення. Створюються нові спеціалізовані відділи, здобуваються си­ровина і матеріали, розширюється асортимент продукції, що випускається, організовуються нові збутові контори.

Усі системи мають вхід, трансформаційний процес і вихід. Вони одержують сировину, енергію, інформацію, інші ресурси і перетворюють їх у товари і послу­ги, прибуток, відходи тощо. Відкриті системи мають, однак, деякі специфічні риси.

Одна з таких рис — це визнання взаємозалежності між системою і зовнішнім світом. Існує границя, що відокремлює систему від її оточення. Зміни в ото­ченні впливають на один чи кілька атрибутів системи, і навпаки, зміни в сис­темі впливають на оточення. Зовнішнє середовище організації схематично представлена на рис. 1.2.

Рис. 1.2. Зовнішнє середовище організації

Організація повинна відбивати зовнішнє середовище. В основі її побудови лежать передумови економічного, науково-технічного, політичного, соціаль­ного чи етичного характеру. Організація повинна створюватися так, щоб вона нормально функціонувала, всі її члени повинні робити внесок у загальну ро­боту і ефективно допомагати працівникам досягати поставлених цілей тепер і в майбутньому. У цьому значенні діюча організація не може бути статичною. Вона повинна швидко дізнаватися про всі зміни середовища, представляти їхнє значення, вибирати найкращу відповідну реакцію, що сприяє досягненню її цілей, ефективно реагувати на вплив середовища.

Ключові фактори успіху організації знаходяться в двох сферах: у зовнішній (з якої вона одержує усі види ресурсів, включаючи інформацію, тобто знання) і у внутрішній (сильні і слабкі сторони якої створюють ті чи інші передумови для перетворення ресурсів у продукцію та послуги).

Зовнішнє середовище характеризується сукупністю перемінних, котрі пе­ребувають за межами підприємства і не є сферою безпосереднього впливу з боку його менеджменту. Це, насамперед, усі ті організації, а також люди, що зв’язані з даним підприємством у силу виконуваних ним цілей і завдань: по­стачальники, споживачі, акціонери, кредитори, конкуренти, професійні сою­зи, торгові організації, суспільства споживачів, урядові органи й ін. Крім того, існує другий ряд змінних зовнішнього середовища — соціальні фактори й умо­ви, що, не впливаючи прямо на оперативну діяльність організації, визначають стратегічно важливі рішення, які прийняті її менеджментом. Найважливіша роль тут належить економічним, політичним, правовим, соціально-культурним, тех­нологічним, екологічним, фізико-географічним факторам і змінним (рис. 1.3).

Рис. 1.3. Фактори і змінні зовнішнього і внутрішнього середовища організації

Організація як відкрита система може вижити тільки у взаємозв’язку з зовнішнім середовищем. Під зовнішнім середовищем розуміють фактори, що сприяють функціонуванню, виживанню й ефективності організації. Розрізня­ють середовище прямого впливу і середовище непрямого впливу. До середови­ща прямого впливу відносяться постачальники, трудові ресурси, закони й ус­танови державного регулювання, споживачі й конкуренти. До середовища непря­мого впливу — стан економіки, науково-технічний прогрес, соціально-культурні та політичні зміни, групові інтереси і події в інших країнах, що стосуються органі­зації. Фактори непрямого впливу можуть не робити безпосереднього впливу на організацію, але позначаються на її діяльності. Так само як і внутрішні перемінні, зовнішні перемінні впливають на організацію у взаємозв’язку, тобто зміна од­ного фактора може вплинути на зміну інших. Так, наприклад, ріст цін на нафту спричинить за собою підвищення цін у всіх галузях економіки, викличе урядове регулювання нормативів споживання, введення податків на надприбуток нафто­вих компаній, підвищення цін на комунальні послуги тощо (рис. 1.4).

 

« Содержание

» следующая страница »
1  ... 7 8 9 10 11 1213 14 15 16 17  ... 445