Макроекономіка

Рис.30

Загальний дохід становитиме пряму лінію, що рівномірно зро­стає, бо при постійній ціні кожна додаткова одиниця випуску додає до загального доходу ту ж саму величину. Крива витрат показує, що зі зростанням випуску зростають витрати, витрачається більше ре­сурсів, але темпи збільшення витрат будуть різні. Спочатку витрати будуть меншими: фірма намагається використовувати ресурси як­найефективніше, але з їх вичерпністю і відповідно до закону спад­ної віддачі темп зростання витрат підвищується. Десь у межах об­сягів випуску 2 і близько 10 одиниць мають місце критичні точки, в яких крива загальних витрат перетинає пряму загальних доходів. Будь-який випуск за межами цих точок є цілком збитковим, а ви­пуск у межах простору, обмеженого такими точками і кривою за­гальних витрат, буде прибутковим. Максимум прибутку досягаєть­ся в проміжку, де вертикальний відрізок між прямою доходу і кри­вою витрат найбільший.

У випадку, коли фірма буде мінімізувати збитки, крива витрат на графіку не буде перетинати пряму загального доходу, а мінімальні збитки будуть коли відстань між кривою витрат і прямою доходу буде найменшою (рис. 31).

Рис.31

Для визначення рівня випуску, що дає максимальний прибуток, можна використовувати також порівняння граничного доходу та гра­ничних витрат. Граничний дохід у цьому випадку дорівнюватиме ціні, оскільки ціна не залежить від виробника і становитиме саме ту ве­личину, яку випуск кожної додаткової одиниці додає до загального доходу. Граничні витрати будуть свідчити, наскільки зростатимуть загальні витрати при випуску кожної наступної одиниці продукції.

Підхід з погляду аналізу граничних величин особливо зручний для визначення тих меж, до яких має сенс продовжувати виробниц­тво продукції. У наведеному вище прикладі (табл.6) відповідно до правила MR=MC точкою, де буде досягнуто максимум прибутку, буде 9-та одиниця випуску, бо саме тут граничний дохід порівнюється з граничними витратами. Оскільки за умов досконалої конкуренції ціна дорівнює граничному доходу, правило максимізації прибутку матиме вигляд Р=МС, що означає можливість продовжувати вироб­ництво доти, доки граничні витрати не зрівняються з ціною. Ця рівність означає досягнення точки найефективнішого розподілу ре­сурсів, при якому щонайкраще задовольняються споживчі запити. Якщо змінюються споживчі переваги чи пропозиція ресурсів, то ціна відхиляється від граничних витрат, а це означає, що при виробництві останньої одиниці продукту ресурси або недовикористовані (Р>МС), або перевитрачені (P<MC). В обох випадках виникає необхідність перерозподілити ресурси так, щоб забезпечувалося максимально ефективне їх використання. Це дає змогу не тільки максимізувати прибуток, а й якнайкраще задовольнити потреби членів суспільства.

Оскільки за умов досконалої конкуренції ціна збігається з гра­ничним доходом, кожна її зміна (падіння чи збільшення) спричиняє необхідність з метою максимізації прибутку чи мінімізації збитків знаходити такі рівні випуску, за яких нова ціна зрівнювалася б із гра­ничними витратами. Ця залежність матиме місце якщо ціна не впа­де нижче від рівня мінімуму середніх змінних витрат (AVC). Якщо це відбудиться, фірма повинна припинити свою діяльність, хоча б тимчасово. Але тут залежність між ціною та кількістю, що випус­кається, відбиває і крива пропозиції. Тому можна сформулювати положення, згідно з якими крива пропозиції фірми, що прагне мак­симізувати прибуток на ринку досконалої конкуренції, збігається зі зростаючим відрізком кривої граничних витрат, що лежить вище від точки її перетину з кривою середніх змінних витрат (рис. 32).

Таким чином, конкурентна фірма, визначаючи свою поведін­ку у короткостроковому періоді, повинна насамперед вирішити пи­тання чи варто виробляти певну продукцію чи ні. При цьому най­важливішим є порівняння ціни із мінімумом середніх змінних ви­трат. Виробництво має сенс лише якщо ціна перевищуватиме цей мінімум.

 

« Содержание

» следующая страница »
1  ... 40 41 42 43 44 4546 47 48 49 50  ... 85