Макроекономіка

Перший відрізок кривої витрат демонструє позитивний ефект масштабу, коли у міру зростання обсягів випуску середні витрати на одиницю продукції знижуються. Коли переваги великого підприєм­ства вичерпуються, витрати на одиницю на протязі другого відрізка кривої залишаються постійними. Нарешті, по досягненні значних масштабів виробництва виявляються негативні наслідки укрупнен­ня і витрати починають зростати (3-й відрізок).

Економію на масштабах можна проілюструвати також за допо­могою карти ізоквант. Якщо віддалення між ізоквантами зменшуєть­ся, це означає, що економія від масштабів зростає, тобто збільшення обсягів випуску досягається за рахунок більш раціонального вико­ристання ресурсів (рис.28а). Якщо віддалення між ізоквантами збільшується, це свідчить про спадню економію від масштабів (рис.28б).

Рис.28, а

Така інформація дозволяє приймати рішення щодо вибору оп­тимальних розмірів підприємств, за якими середні витрати були б зведені до мінімуму. Такий вибір можна здійснити лише в довгостро­ковому періоді, оскільки крива загальних середніх витрат у коротко­строковому періоді відбиває ситуацію лише для певних конкретних розмірів виробництва з незмінними постійними витратами.

Припустимо, підприємець послідовно збільшує масштаби сво­го виробництва, роблячи його дедалі масовішим. Він починає з не­великих обсягів, за яких витрати характеризуються кривою С₁ (рис. 29). Збільшення масштабів випуску супроводжується зростан­ням економії на масштабах і зниженням витрат на одиницю про­дукції, що відбиває крива С₂. Подальше збільшення масштабів при­зводить до зростання витрат і втрат, що їх показує крива С₃. Обвідна крива, проходячи по дотичній до всіх трьох ліній характеризує всю ситуацію у довгостроковому періоді.

При кількості продукції, що випускається ^а), найсприятли­вішою є ситуація С₁, коли середні витрати мінімальні. Нижча точка кривої характеризує масштаб, при якому зростання економії на мас­штабах припиняється і настає момент постійної віддачі від масшта­бу. Така точка відображає ситуацію, яка здобула назву мінімально ефективний масштаб. Усі інші ситуації (С₂, С₃) менш сприятливі для випуску такої кількості продукції, бо рівень витрат при них буде вищим. Цим пояснюється, зокрема, що за невеликих обсягів ви­пуску дрібні підприємства часто бувають ефективнішими ніж ве­ликі. При розширенні обсягів до Q_b дрібне підприємство (С₁) є най­менш ефективним, а найменші витрати—у виробництва, описаного кривою С₂, саме його масштаб є мінімально ефективним. Подальше зростання обсягів до Q_С переміщує мінімум витрат на криву С₃, що описує найвигіднішу за цих масштабів ситуацію.

Орієнтуючись на обвідну криву, підприємець має змогу виб­рати з трьох можливих варіантів найкращий для себе обсяг випуску.

Те, що подібний підхід є не тільки наслідком суто теоретичних міркувань, а й має безпосереднє практичне значення, можна про­ілюструвати розповіддю засновника і глави всесвітньовідомої японсь­кої фірми “Соні” Акіо Моріта.

У1955 році фірма випустила свій перший транзисторний радіо­приймач і Акіо Моріта під час поїздки в США вів переговори про закупівлю радіоприймачів у цій країні. Виріб сподобався оптовому покупцю і він замовив 100 тис. штук. Проте можливості невеликої фірми, якою була тоді “Соні”, не давали змоги виконати таке вели­ке замовлення. Необхідно було значно розширити виробництво, здійснити великі інвестиції, найняти і навчити нових робітників, що було дуже ризиковано. “Обмірковуючи всі можливі наслідки, — пише Акіо Моріта, — я сів і намалював криву, що нагадувала букву и. Витрати на виробництво 5000 штук я прийняв за вихідні: звідси починалася крива. Аж до 10000 вартість виробництва знижувалася, досягнувши тут свого мінімуму, потім почала зростати. При 50000 вартість одиниці була вже значно більшою, ніж при 5000, а при 100000 істотно перевищувала початковий рівень.

 

« Содержание

» следующая страница »
1  ... 32 33 34 35 36 3738 39 40 41 42  ... 85