Макроекономіка

4

5

10

3

6

12

2

7

13

1

8

13

0

 

У разі відсутності робітників випуск дорівнюватиме нулю. Один працівник також не зможе забезпечити протягом дня випуск хоча б одного телевізора, але двоє зможуть це зробити. Збільшення кількості робітників до трьох створить можливість випускати три телевізори, а залучення четвертого збільшить випуск до 7 одиниць на день. Залучення п’ятого, шостого і сьомого робітників доводить випуск до максимуму — 13 штук на день, після чого подальше зрос­тання стає неможливим через вичерпність наявних можливостей ус­таткування, і восьмий робітник уже не додасть до обсягу випуску нічого. Як можна переконатися із наведених даних, зростання пере­мінних витрат збільшує обсяг випуску, але темп такого збільшення не постійний. Залучення кожного додаткового робітника дає різну віддачу у вигляді зростання продуктивності. Перехід від викорис­тання одного робітника до двох дає збільшення продуктивності на одиницю, а від трьох робітників до чотирьох — на чотири одиниці, після чого залучення кожного наступного робітника призводить до зменшення від дачі. Такий процес відбиває динаміка граничного про­дукту, що показує зміну випуску залежно від залучення кожної до­даткової одиниці витрат за умови, що всі інші види витрат залиша­ються незмінними ( див. 3-ю колонку таблиці 1).

Динаміка показника граничного продукту свідчить про те, що існує певна межа, за якою віддача від збільшення якого-небудь еле­мента витрат починає зменшуватися. У цьому находить відображен­ня закон спадної віддачі ( чи закон спадної граничної продуктив­ності). Він свідчить про обмеженість можливостей зростання ви­пуску продукції за рахунок лише одного з видів затрачуваних ресурсів. Падіння віддачі відбувається через те, що вичерпуються можливості саме цього ресурсу, тоді як використання всіх інших лишається на незмінному рівні.

Дія закону спадної граничної продуктивності проявляється лише у короткостроковому періоді часу, тому що залишатися не­змінним протягом довгострокового періоду чинники виробництва не можуть. Крім того, технічний прогрес, тобто використання більш досконалих технологій, дозволяє загальмувати спадну віддачу від кількісно зростаючого чинника.

Такий характер руху продуктивності використовуваних у вироб­ництві чинників впливає і на динаміку самих витрат. Її краще відби­ває показник середніх витрат, котрий розраховується як величина витрат на одиницю продукції, що випускається (AC — average cost).

Оскільки постійні витрати, за визначенням, незалежні від обсягу випуску, середні постійні витрати (AFC = FC/Q) будуть скорочу­ватися в міру збільшення випуску.

Динамика змінних середніх витрат (AVC = VC/Q) складніша. Спочатку вони мають тенденцію до зниження, оскільки залучення додаткових ресурсів на стадії їх недовикористання спричиняє зрос­тання ефективності використання чинників і, як наслідок, швидше зростання випуску порівняно зі зростанням витрат. Але після пев­ного моменту подальше залучення до виробництва змінних ресурсів дає дедалі меншу віддачу, оскільки досягнута межа завантаження ви­робничих потужностей (“закон спадної віддачі”). Ефективність падає, а витрати на одиницю продукції починають зростати. Графіч­но цю динамику можна відобразити у вигляді U-подібної кривої, максимальна точка якої відповідає максимуму питомого продукту. (рис.22).

Загальні середні витрати визначаються як відношення загаль­них витрат до випущеної продукції чи як сума постійних середніх витрат і змінних середніх витрат (ATC = TC/Q =AFC +AVC). Їхня динамика також описується U — подібною кривою, оскільки утво­рюється шляхом складання кривих AFC і AVC. Цей показник дуже важливий для фірми, бо порівняння його з рівнем цін дає змогу визначати величину прибутку.

 

« Содержание


 ...  34  ... 


по автору: А Б В Г Д Е Ё Ж З И Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Э Ю Я

по названию: А Б В Г Д Е Ё Ж З И Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Э Ю Я