4
5
10
3
6
12
2
7
13
1
8
13
0
У разі відсутності робітників випуск дорівнюватиме нулю. Один працівник також не зможе забезпечити протягом дня випуск хоча б одного телевізора, але двоє зможуть це зробити. Збільшення кількості робітників до трьох створить можливість випускати три телевізори, а залучення четвертого збільшить випуск до 7 одиниць на день. Залучення п’ятого, шостого і сьомого робітників доводить випуск до максимуму — 13 штук на день, після чого подальше зростання стає неможливим через вичерпність наявних можливостей устаткування, і восьмий робітник уже не додасть до обсягу випуску нічого. Як можна переконатися із наведених даних, зростання перемінних витрат збільшує обсяг випуску, але темп такого збільшення не постійний. Залучення кожного додаткового робітника дає різну віддачу у вигляді зростання продуктивності. Перехід від використання одного робітника до двох дає збільшення продуктивності на одиницю, а від трьох робітників до чотирьох — на чотири одиниці, після чого залучення кожного наступного робітника призводить до зменшення від дачі. Такий процес відбиває динаміка граничного продукту, що показує зміну випуску залежно від залучення кожної додаткової одиниці витрат за умови, що всі інші види витрат залишаються незмінними ( див. 3-ю колонку таблиці 1).
Динаміка показника граничного продукту свідчить про те, що існує певна межа, за якою віддача від збільшення якого-небудь елемента витрат починає зменшуватися. У цьому находить відображення закон спадної віддачі ( чи закон спадної граничної продуктивності). Він свідчить про обмеженість можливостей зростання випуску продукції за рахунок лише одного з видів затрачуваних ресурсів. Падіння віддачі відбувається через те, що вичерпуються можливості саме цього ресурсу, тоді як використання всіх інших лишається на незмінному рівні.
Дія закону спадної граничної продуктивності проявляється лише у короткостроковому періоді часу, тому що залишатися незмінним протягом довгострокового періоду чинники виробництва не можуть. Крім того, технічний прогрес, тобто використання більш досконалих технологій, дозволяє загальмувати спадну віддачу від кількісно зростаючого чинника.
Такий характер руху продуктивності використовуваних у виробництві чинників впливає і на динаміку самих витрат. Її краще відбиває показник середніх витрат, котрий розраховується як величина витрат на одиницю продукції, що випускається (AC — average cost).
Оскільки постійні витрати, за визначенням, незалежні від обсягу випуску, середні постійні витрати (AFC = FC/Q) будуть скорочуватися в міру збільшення випуску.
Динамика змінних середніх витрат (AVC = VC/Q) складніша. Спочатку вони мають тенденцію до зниження, оскільки залучення додаткових ресурсів на стадії їх недовикористання спричиняє зростання ефективності використання чинників і, як наслідок, швидше зростання випуску порівняно зі зростанням витрат. Але після певного моменту подальше залучення до виробництва змінних ресурсів дає дедалі меншу віддачу, оскільки досягнута межа завантаження виробничих потужностей (“закон спадної віддачі”). Ефективність падає, а витрати на одиницю продукції починають зростати. Графічно цю динамику можна відобразити у вигляді U-подібної кривої, максимальна точка якої відповідає максимуму питомого продукту. (рис.22).
Загальні середні витрати визначаються як відношення загальних витрат до випущеної продукції чи як сума постійних середніх витрат і змінних середніх витрат (ATC = TC/Q =AFC +AVC). Їхня динамика також описується U — подібною кривою, оскільки утворюється шляхом складання кривих AFC і AVC. Цей показник дуже важливий для фірми, бо порівняння його з рівнем цін дає змогу визначати величину прибутку.
» следующая страница »
1 ... 29 30 31 32 33 3435 36 37 38 39 ... 85