Макроекономіка

Розглянемо, як приклад, якусь фірму, створену двома ком­паньйонами, що вклали у справу 200 тис. дол. США й виконують функції управляючих. Якби вони не організували свою справу, а працювали за наймом, заробітна плата кожного з них становила б 40 тис. дол. США на рік, а капітал, покладений до банку, приніс би 20 тис. дол. США у вигляді відсотків. Загальне співвідношення витрат і прибутку таке:

Загальний виторг                                                 500 000 Прямі витрати:

зарплата робітників та службовців                300 000

матеріали та знос устаткування                    50 000

Розрахунковий прибуток                                      150 000 Непрямі витрати:

втрачена зарплатня 1-го компаньйона           40 000

втрачена зарплатня 2-го компаньйона           40 000 альтернативна вартість капіталу

(“нормальний прибуток”)                               20 000

Чистий економічний прибуток                              50 000

Приймаючи рішення, фірма має розуміти, що її дійсні витрати становлять не 350 000 дол. США, а на 100 тис. дол. США більше, тоді як реальний прибуток — на 100 тис. дол. США менший.

Подальший аналіз витрат виробництва зумовлює необхідність розмежування постійних і змінних витрат.

Постійні витрати (FC — fixed cost) — ті, що не залежать від зміни обсягу випуску продукції. Їх фірма має сплачувати навіть у тому випадку, коли випуск дорівнює нулю. Це виплати відсотків та торгових зобов’язань, рентні платежи, амортизаційні відрахування, страхові внески, оплата верхнього шару менеджменту та персоналу, що займає ключові позиції.

Змінні витрати (VC — variable cost) — ті, які зростають із збільшенням випуску і зменшуються в міру його скорочення. Вони включають витрати на сировину, паливо, енергію, оплату основної маси зайнятих. Кожна нова партія продукції, що випускається, по­требує більшої кількості витрат, хоча й не обов’язково в тій самій пропорції, у якій зростає випуск.

Сума постійних і змінних витрат укладає загальні витрати (TC

—                total cost). Їх змінна частина контролюється маніпулюванням об­сягу випуску, тоді як постійна не піддається ефективному контро­лю та має відшкодовуватися незалежно від обсягу випуску.

Розмежування постійних і змінних витрат передбачає виділення короткострокового та довгострокового періодів виробничого циклу.

Короткостроковий період — проміжок часу, протягом якого фірма не взмозі радикально змінити свою виробничу програму й обсяг випуску варіюється лише за рахунок змін змінних витрат при незмінному стані постійних.

Довгостроковий період—проміжок часу, протягом якого фірма має змогу перебудувати виробництво і впливати на величину ви­пуску, змінюючи не тільки перемінні, а й постійні витрати. Отже, існує досить стала залежнісь між витратами фірми й отриманими результатами (обсягом випуску), що проявляється по-різному для різних періодів.

У короткостроковому періоді зміна якого-небудь елементу змінних витрат має своїм наслідком відповідну зміну в тому ж на­прямку загального фізичного обсягу випуску продукту. Якщо при виробництві телевізорів фірма збільшуватиме кількість зайнятих ро­бітників, то внаслідок цього підвищаться денні норми випуску про­дуктів. (табл.1).

Таблиця 1

Витрати, кількість робітників

Загальний випуск, фізичних одиниць на день

Граничний продукт

0

0

 

1

0

0

2

1

1

3

3

2

4

7

 

« Содержание


 ...  33  ... 


по автору: А Б В Г Д Е Ё Ж З И Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Э Ю Я

по названию: А Б В Г Д Е Ё Ж З И Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Э Ю Я