Інвестознавство

Закон України «Про інвестиційну діяльність» визначає інвестиції як усі види майнових та інтелектуальних цінностей, що вкладаються в об’єкти підприємницької та іншої діяльності, в результаті якої ство­рюється прибуток (дохід) або досягається соціальний ефект. Такими цінностями можуть бути:

•      кошти, цільові банківські вклади, паї, акції та інші цінні папери;

•      рухоме та нерухоме майно (будівлі, споруди, устаткування та її матеріальні цінності);

•      майнові права, що випливають з авторських прав, досвіду та інте­лектуальних цінностей;

•      права користування землею, водою, природними ресурсами;

•      сукупність технічних та економічних знань у формі документації, навичок, виробничого досвіду, необхідних для організації виробниц­тва товарів та послуг, але не запатентованих (ноу-хау).

Існує багато визначень інвестиційної діяльності. У цілому можна вважати, що інвестиційна діяльність — це комплекс заходів і дій фізич­них та юридичних осіб, які вкладають свої кошти (у матеріальній, фінансовій або іншій майновій формі) з метою отримання прибутку.

Інвестор — це суб’єкт інвестиційної діяльності, який приймає рішення та вкладає власні, позичені й залучені кошти в об’єкти інве­стування.

Суб’єктами інвестиційної діяльності можуть бути державні орга­ни влади, фізичні та юридичні особи України та інших держав.

Об’єктом інвестиційної діяльності є майно в різних формах, на яке витрачено інвестиції та яке використовується для отримання прибут­ку: основні та оборотні кошти, цінні папери, науково-технічна про­дукція, інтелектуальні цінності, майнові права.

Комплекс підприємств і установ, продукція чи послуги яких спри­яють реалізації інвестиційної діяльності, становить інвестиційний ком­плекс країни. До нього належать:

•       підприємства будівельної індустрії, промисловості будівельних матеріалів, машинобудування;

•      проектні організації та установи;

•      фінансові посередники: інвестиційні банки, компанії, фонди;

•        органи державного управління, що регулюють діяльність суб’єктів інвестиційної діяльності;

•      інфраструктура фондового ринку.

Увесь національний дохід країни поділяється на фонд споживан­ня та фонд нагромадження. Останній є узагальненим обсягом капі­тальних вкладень усіх підприємств за рік. Його частка може становити 20 — 30% національного доходу. На частку державних коштів за ос­танні роки в Україні припадає лише п’ята частина капітальних вкла­день, і можливе подальше її зниження.

За формами відтворення прямі інвестиції (капітальні вкладення), поділяються на такі види:

•      у нове будівництво створення нових підприємств (виробництв) на нових місцях за новими проектами;

•       на розширення виробництва — уведення в дію нових основних фондів, подібних до діючих, для екстенсивного збільшення обсягів виробництва на діючих об’єктах;

•       на реконструкцію обладнання діючих виробництв новою тех­нологією та технікою за новими комплексними проектами;

•      на технічне переустаткування — для підвищення технічного рівня виробництва за рахунок заміни старого обладнання на нове, продук­тивніше.

За складом і характером витрат у прямих інвестиціях можна вирі­знити їх технологічну структуру:

•       будівельні роботи;

•      монтажні роботи;

•      машини та обладнання;

•      проектні роботи.

Період типової реалізації інвестицій поділяється на три частини:

1)     підготовку (проектні роботи, організація фінансування, погод­ження, планування та матеріально-технічне забезпечення початку робіт);

 

« Содержание

» следующая страница »
1 2 3 4 5 6 78 9 10 11 12  ... 224